Микола САДОВСЬКИЙ: під «недремним оком» ГПУ

...У другій половині 20-х років минулого століття «передовий жавне політичне управління (ГПУ) — вперто намагався вирішити загадку: яким чином петлюрівський емігрант Фока (Фотій) Мелешко примудрявся надавати матеріальну допомогу рідній матері Олені, котра мешкала в радянській Україні, точніше — в селі Глодоси (нині — Новоукраїнського району Кіровоградської області)? В одній із справ на реабілітованих глодосців Сиваша, Хорунжого, Зубка, Мороза, Пономаренка, Чуйка, котрі у роки Української революції складали, зокрема, шосту сотню Дорошенківського полку армії Української Народної Республіки, і яких після її поразки, називали не інакше, як «політбандитами», — знаходимо характерний документ. Це — запит Зінов’євського (назва Кіровограда в 1924—1934 рр. — Ф.Ш. ) окружного відділу ГПУ від 6 вересня 1929 року до начальників контррозвідувальних відділів ГПУ міст Харкова й Дніпропетровська (наводиться мовою оригіналу. — Ф.Ш. ):

«По поступившим к нам данным, в городе Киеве в гостинице «Континенталь» проживал некий Садовский, через посредство которого отаман петлюровской банды Мелешко Фока, теперь играющий видную рольо в петлюровськой эммиграции за границей, периодически переводит из Польши денежные суммы своей матери Елене Мелешко, проживающей в с. Глодосах Злынского р-на Зиновьевского округа. В свою очередь, Мелешко Елена на имя Садовского (Киев, «Континенталь») писала уведомление в получении денег... Садовский ...является украинским шовинистом, принадлежит к правому течению украинской общественности, пользуется большим авторитетом в украинских кругах...

...Из вышеизложенного видно, что Садовский Николай Карпович связан с петлюровской эммиграцией за границей и, вполне возможно, проводит на территории Украины контрреволюционную работу по поручению петлюровского центра в Польше.

Учитывая все это, просим Киевский окротдел ГПУ срочно сообщить, где в настоящее время находится Садовский Н.К., откуда он происходит, как он попал в Украину, давно ли здесь находится и что добыто вами при его разработке нового... Днепропетровский окротдел ГПУ просим срочно принять меры к установлению и разработке Садовского и его связей как за кордоном, так и на Украине...

Врид. Нач. Окротдел ГПУ Петровский

Нач. СОО Мицул».

***

Зауважимо, що навіть у ті «буремні» роки можна було — при бажанні — на більшість iз поставлених питань знайти відповідь у будь-якій бібліотеці. «Садовський Микола Карпович — читаємо в одному з енциклопедичних видань, — (справжнє прізвище — Тобілевич, 1/13/грудня 1856, с. Кам’яно-Костувате, тепер Братського району Микол. Області — 7 березня 1933, Київ) — укр. актор, режисер, діяч театру, письменник. Брат І.Карпенка-Карого, М.Садовської, П.Саксаганського, навчався в реальному училищі в Єлисаветграді (тепер Кіровоград)... Під впливом бурж. — націоналістичних кіл С. 1919 зi своєю трупою виїхав із Києва, а 1920 з її частиною переїхав до окупованої панською Польщею Галичини... У 1926 році повернувся на Батьківщину».

Але чекісти з «глибинки» не стали копирсатися в книгах, а дочекалися відповіді з Центру.

***

«На №123190.

Начальнику Окрвідділу ДПУ міста Зінов’євське.

Садовський Микола Карпович мешкає в м. Києві постійно, виїжджаючи лише тимчасово на гастролі. З останніх даних, що ми маємо, Садовський належить до контрреволюційної організації «Спілка Визволення України», але відомостей про те, що через нього здійснюється зв’язок організації з закордоном, не маємо.

Садовський уродженець м. Зінов’євського. Дійсне його прізвище Тобілевич. В Києві мешкає його брат, народний артист республіки «Саксаганський» (теж сценічний псевдонім), що також є український шовініст.

В 1920 році Садовський емігрував за кордон, звідки повернувся 24-го року.

Помначков ДПУ Берлінський

Нач СВ Загорський».

***

Втім, враховуючи, що газетні площі небезрозмірні, не будемо акцентувати увагу читачів на несвідомих помилках або очевидних фальсифікаціях ГПУ. Їх видно неозброєним оком. Спробуємо розібратися: чому така знаменита людина, як Микола Садовський, людина, яка належала всій Україні, раптом взялася опікуватися простою селянкою з далеких від культурних центрів Глодосів?

Виявляється, син останньої — Фотій Минович Мелешко, — і це засвідчують документи ГПУ, які донедавна зберігалися в архіві управління Служби безпеки України в Кіровоградській області, — був не випадковим знайомим корифея. Старшина армії УНР був учителем-репетитором сина Садовського — теж Миколи, — котрий не став разом iз батьком повертатися в радянську Україну, а залишився в Празі, де навчався на факультеті філософії Карлового університету.

...Якось 8 березня 1933 року до одного з односельців зайшла шістдесятирічна жителька Глодосів Ялина (Олена/Мелешко/в дівоцтві — Гарбуз). Слово за словом — і довірлива жінка розповіла, що влітку 1926 року, коли «яничарам вдалося заманити Миколу Садовського на Україну» (Володимир Винниченко. «Щоденник») вона отримала листа від свого сина Фоки Мелешка, який знаходився за кордоном. Він повідомляв, що проживає з якимось Садовським, котрого готує за програмою загальноосвітніх предметів. Робить це за доволі своєрідну винагороду. Бажаючи допомогти матері, він домовився з Садовським-молодшим, що його батько, повернувшись до Києва, буде переказувати гроші не в Прагу, а в... Глодоси матері. Чекісти зрозуміли що й до чого не відразу, а лише через певний час. Ось документ, датований 31 серпня 1932 року.

***

«Начальнику облотдела ГПУ, г. Киев

Сообщаем, что по нашим данным, проживающий в Киеве артист Садовский, имеет за кордоном сына, через которого имеет связь с Мелешко Фокой. В прошлом Садовский оказал материальную помощь матери Мелешко, а Мелешко, в свою очередь, оказывал материальную помощь сыну Садовского, находящегося за кордоном. Весьма возможно, что в группе (саме в «группе», а не труппі. — Ф.Ш. ) Садовского находится жена Мелешко по имени Оля. Просим приступить к разработке Садовского...

Врид. Нач. ОО отдела ГПУ Валейко

Пом. Уполн. ОО Молдавер».

***

Микола Садовський не випадково довірив виховання й навчання сина Фотію Мелешку. Те підтверджують інші документи, що вийшли з-під пера співробітників радянського карального органу. Зокрема, про освіченість і непересічність цього степовика дізнаємось з протоколу допиту (13 грудня 1930 року) учительки Марфи Короп (у дівоцтві — Купріяненко). Вона пояснювала, що її перший чоловік — Фока Мелешко, на час перебування петлюрівського війська в Єлисаветграді був військовим інспектором (ще раніше працював при повітовому комісарі Центральної Ради). А коли в 1921 році отримала від нього листа з Чехо-Словаччини, то дізналася, що «вчиться в університеті по медицині». У 1924-1926 роках у листах до рідних і близьких, котрі мешкали в Глодосах, Мелешко повідомляв, що «закінчив у Празі університет і хоче повернутися на Україну з тим, щоб працювати і віддавати їй свої знання... Скаржився, що Радянська Україна йому не довіряє». Земляки, котрі побували (в тому числі й за завданням ЧК) у штабі Юрія (Юрка) Тютюнника у Львові, здивовано оповідали, що за драматичними творами Мелешка ставляться спектаклі в тамтешніх театрах. І що, — на їхню думку найдивніше, — вони мають успіх!

Насамкінець додам, що вихованець Фотія Мелешка Микола Садовський-молодший пізніше став відомий, як політичний діяч уряду УНР у вигнанні. Сліди ж його учителя губляться десь за океаном. Нещодавно на них у Нью-Йорку натрапив відомий кіровоградський дослідник доктор філології Леонід Куценко. Але то вже інша історія.
ДОВІДКА «Дня»

Микола Карпович САДОВСЬКИЙ (1856—1933). Видатний український актор, режисер, театральний діяч, письменник. Народився в селі Кам’яно-Костувате (тепер Миколаївська обл.) у родині управителя поміщицького маєтку. Учасник російсько-турецької війни (1877—1878), георгіївський кавалер. В армії М.К.Садовський познайомився з Марією Адасовською, в майбутньому видатною українською актрисою Марією Заньковецькою, яка стала його дружиною. Починаючи з 1881 р. виступав у групах Миколи Кропивницького і Михайла Старицького. 1907 року очолив перший український стаціонарний театр у Києві. Після поразки Української революції виїхав до Галичини (Польща), а потім до Закарпаття (Чехо-Словаччина). Повернувся в радянську Україну в 1926 р. Микола Садовський був кращим українським актором в амплуа «герой-коханець». Як режисер боровся із засміченням репертуару «горілчано-гопачними» мелодрамами і фальшивою романтикою. Автор лібрето до опери Миколи Лисенка «Енеїда», перекладів творів російської класики, мемуарів. Разом із братами Іваном (сценічне ім’я — Карпенко-Карий), Панасом (Саксаганський) і сестрою Марією (Садовська-Барілотті) належить до фундаторів українського професійного театру. Помер в Києві. Похований на Байковому кладовищі.