Концентрація контролю

Нагадаємо, що постановою уряду від 18 січня внесено досить істотні зміни до статуту НАК. Зокрема, вищим органом управління компанії тепер визначено не наглядову раду «Нафтогазу України», а центральний орган влади, який здійснює управління в нафтогазовому комплексі (на сьогодні — Мінпаливенерго). Склад ради відтепер затверджуватиме уряд за поданням Мінпаливенерго. І він підписуватиме контракт із головою правління НАК (раніше — головою наглядової ради). За поданням міністерства Кабмін призначатиме правління та його керівника. Такий самий механізм передбачено для внесення змін до статуту, перевиборів правління, наглядової ради і ревізійної комісії, прийняття рішень про зміну статутного фонду і припинення діяльності компанії. При цьому офіційним мотивом Мінпаливенерго було забезпечення єдиного підходу і координації діяльності підприємств нафтогазового комплексу (Інтерфакс-Україна).

Однак експерти неоднозначно оцінюють вказані зміни, вважаючи, що це призведе до ще більшої бюрократизації процесу прийняття рішень у «Нафтогазі України», яка є найбільшою українською компанією і найбільшим платником/неплатником українського бюджету. Виконавчий директор консалтингової компанії UPECO Сергій Куюн не бачать причин для перепідпорядкування НАКу. Минулого року НАК «Нафтогаз України» помітно активізувала роботу. Компанія реформувала внутрішній ринок природного газу і досягла значного покращання рівня оплати газу споживачами, почала розгортати мережу фірмових АЗС, розширила потужності Шебелинського ГПЗ, збільшила видобуток нафти і газу. На думку С. Куюна, внаслідок реорганізації системи корпоративного управління «Нафтогазу України» буде набагато складніше стягати оплату за постачання енергогенеруючим компаніям газу, що може вплинути на розрахунки з Туркменістаном, а Мінпаливенерго зможе використати запаси газу, накопичені НАК, як резерв для генкомпаній, які не накопичили належних запасів вугілля. Оскільки перспективи оплати газу генкомпаніями більш ніж примарні, усе це загрожує новими боргами перед Росією та Туркменістаном.

Директор енергетичних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова Володимир Саприкін вважає, що підпорядкування НАК Мінпаливенерго є формальним актом і навряд чи внесе які-небудь зміни до господарської діяльності компанії, яка «завжди була державою в державі». При цьому він нагадав, що голова компанії є заступником держсекретаря Мінпаливенерго. В. Саприкін передбачив, що рішення передати НАК в управління міністерству може бути пов’язане з планами зі створення газового консорціуму. «Тут є багато важковирішуваних економічних і юридичних проблем, і такий спосіб, можливо, буде більш зручним для реалізації ідеї консорціуму», — додав він.

Схоже, ця версія набагато ближча до істини, ніж обгрунтування, офіційно запропоноване Мінпаливенерго. Але в такому разі у НАК та всієї української енергетики можуть виникнути проблеми, які здатні вплинути і на наповнення бюджету країни. Аналіз ситуації примушує шукати відповіді на ряд серйозних запитань. Чи стає новий власник «Нафтогазу» структурою, зацікавленою в отриманні прибутку? Чи сприятиме він компанії у конкуренції на ринку стосовно інших працюючих тут компаній? Чи буде користь країні від поглинання кредитора боржником і чи не пішло Мінпаливенерго на це тільки тому, що повернути борги важче, ніж отримати їх у своє управління разом із кредитором? На початок року генерація заборгувала НАКу 1,4 млрд. грн., причому борги мають тенденцію до зростання.

Фахівці НАК зазначають, що після підпорядкування Мінпаливенерго компанії загрожує повна втрата контролю за платежами за газ. Минулий рік української електрогенерації, що є найбільшим споживачем і боржником з газових платежів, вдалося завершити з непоганими показниками тільки завдяки проведеному наприкінці року взаємозаліку. Значною мірою не грошима, а заліками (пільгами і субсидіями) платять за газ підприємства теплокомуненерго і населення, які одержують дешевий газ (український і зароблений на транзиті російського газу). А ось промисловість та електростанції отримують найдорожчий туркменський газ, і залікові схеми, які створює Мінпаливенерго, для його безумовної оплати вже й сьогодні боляче б’ють по НАК, вимиваючи його обігові кошти, необхідні для безпечної експлуатації газотранспортної системи. Відтепер такі схеми можуть перетворитися на постійний інструмент, оскільки у Мінпаливенерго і практично керованої ним Національної комісії регулювання електроенергетики вже сьогодні є два пріоритети: вугільні шахти й атомна галузь, а НАК у цій черзі, на думку його фахівців, стоїть останньою, кредитуючи всю енергетику. Газовики побоюються, що підпорядкування Мінпаливенерго не дасть їм нічого, крім легалізації такої ситуації.

Тим часом стосовно реорганізації, про яку тут ідеться, в органах влади, мабуть, знайдеться чимало прихильників. Так, голова парламентського комітету з паливно-енергетичного комплексу Андрій Клюєв, коментуючи ситуацію, спитав: «А чим відрізняється «Нафтогаз України» від інших державних компаній?». І відповів: «Тільки розміром». Схоже, ми маємо справу саме з тенденцією...