Комунальна революція

Пам’ятаєте радикального кербуда з відомої комедії Гайдая: «Не братимуть лотерейні квитки, відключимо газ». На жаль, у реальному, а не кіношному житті варіації на цю тему зустрічаються все частіше. Наприклад, нещодавно нам до редакції зателефонувала жінка і поскаржилася, що ЖЕК відмовився зафіксувати її заявку на слюсаря, оскільки сім’ю занесено до «чорного» списку боржників з квартплати.

Учора столичний міський комітет СДПУ(О) оголосив про початок акції — «Жителям столиці — столична якість життя». Буквально з сьогодні тут розпочнуть вивчати діловий досвід домкомів, кооперативів, райжитлоуправлінь і комунальних підприємств стосовно узгодження проблемних питань. А до того ж ще й дадуть можливість кожному бажаючому киянинові розповісти про наболіле і запропонувати свої рецепти вирішення житлово-комунальних проблем.

На сьогодні ця сфера виглядає невтішно. Заборгованість населення перед комунальними підприємствами становить близько 7,4 мільярда гривень, з яких 1,5 млрд. — за квартплату, 1,2 млрд. — за водопостачання, 3,2 млрд. — за опалення і, нарешті, 1,3 млрд. — за вивезення сміття. Городян, занепокоєних чутками про чергове підвищення тарифів за комунальні послуги, столична влада заспокоює: найближчим часом нічого такого не передбачається. Але в той же час і співчувають постачальникам комунальних послуг. Останні запевняють, що собівартість послуг набагато вища за встановлені тарифи, які до того ж населення ще й нерегулярно виплачує. Споживачі ж послуг говорять, що їх (тарифи) завищено: якщо без лічильника водопостачання на одного жителя на добу визначають у 350 літрів, то з лічильником воно виявляється лише 170 літрів. Майже аналогічна ситуація і з гарячою водою й опаленням. Комунальники у своїх розрахунках відштовхуються від діаметра труб системи опалення. Але при цьому не враховують, що у багатьох мережах втрата тепла становить 40%.

Саме з цієї причини, говорячи про житлово-побутові проблеми, все частіше вживають словосполучення «комунальна революція». Люди ставлять цілком логічне запитання: за що ж ми платимо, якщо в будинку протікає дах, тижнями не працює ліфт, у вечірній час на сходах доводиться орієнтуватися навпомацки і систематично вдихати підвальні аромати. Петиції до ЖЕКу залишаються у гіршому випадку без відповіді, а у кращому — там просто розводять руками: немає грошей. Депутат райради Дарницького району Віктор Чорний говорить, що бюджети районів отримують на рік приблизно 10—13 мільйонів гривень, які вони зобов’язані розподілити між ЖЕКами. Але гроші втрачаються у дорозі. До того ж останнім часом житлово-експлуатаційні контори явно збідніли: штат великий, матеріальна база застаріла. І жителі будинків крім квартплати вимушені ще матеріально підтримувати жеківських майстрів.

Але учасники вчорашньої дискусії вважають, що вихід є — припинити монополію ЖЕКів і створити конкуренцію у сфері комунальних послуг. Що, до речі, у Києві вже було в 1995—1998 роках. Альтернативні контори укладали договори з будинками, вартість їхнiх послуг була не вища, а то й нижча за жеківські, а матеріальна база поповнювалася за рахунок ремонтно-будівельних робіт. За словами колишнього директора однієї з таких контор Анатолія Якимечка, їхня дієздатність поліпшувалася ще й за рахунок меншого штату — функції електрика, слюсаря тощо виконувала одна й та ж людина. Незабаром альтернативні контори зникли і залишилися лише ЖЕКи — «бойові загони столичної влади».

На думку організаторів акції, оптимальний варіант зараз — це активізувати об’єднання мешканців, які б самі без посередника укладали договори з постачальниками комунальних послуг (у такому випадку економиться 20— 30%). Формально вони існують майже у кожному будинку і на кожній вулиці. Але на збори ніхто не приходить, а власники кооперативів, говорить А. Якимечко, умовляють мешканців не переходити на лічильники і не радикальничати у своїх взаємовідносинах з житлово-експлуатаційними конторами.

Поки ж про права і повноваження співтовариств мешканців у профільних структурах говорити не хочуть — чекають якихось рішень. Відгук же киян на акцію есдеків покаже, наскільки вони дозріли до сучасного домоуправління.