Бiльшiсть. Дубль I I
Як і очікувалося, вчорашнє засідання Верховної Ради розпочалося з оголошення про створення парламентської більшості. Її чисельність становила 231 особу. У повному складі до більшості увійшли фракції так званої «дев’ятки», 10 з 16 позафракційних депутатів, а також ряд парламентаріїв від опозиційних фракцій. Через зрозумілі причини особи останніх і журналістів, і самих депутатів цікавили найбільше. За словами спікера Володимира Литвина, заяви про вступ до більшості написали три члени фракції Блоку Юлії Тимошенко — Петро Толочко, Василь Онопенко і Сергій Правденко; два члени фракції КПУ — Олег Блохін і Вадим Литвин, а також один депутат з «Нашої України» — Владислав Атрошенко. Щоправда, представник «Нашої України» свій підпис відкликав. З позафракційних до більшості увійшли Олександр Біловол, Володимир Бойко, Геннадій Васильєв, Олександр Волков, Олександр Зінченко, Сергій Касьянов, Сергій Ківалов, Сергій Матвієнков, Анатолій Мокроусов, Володимир Сивкович, Станіслав Сташевський. В основному це депутати, які залишилися від розформованої через малочисельність фракції «Єдина Україна». Депутати, що увійшли до більшості з опозиційного табору, ряди своїх фракцій залишили. Кілька осіб стали позафракційними, Вадим Литвин вступив до фракції Партій промисловців і підприємців і «Трудова Україна», Олег Блохін — до СДПУ(О).
Реакція фракцій, що втратили «багнети», була різною. Комуністи гірку пілюлю проковтнули зовні досить спокійно. У той же час БЮТівці, як завжди, були надто емоційні і надто нестримані. Юлія Тимошенко й Олександр Турчинов заявили про підкуп депутатів, назвавши вихід з фракції своїх соратників «зрадою, яка їм не минеться». Досить цікава ситуація виникла навколо народного депутата Василя Онопенка. Юлія Тимошенко на запитання кореспондента «Дня» про можливі мотиви його вступу до більшості відповіла: «Вихід Василя Онопенка з БЮТ пов’язаний з тим, що його кандидатуру буде запропоновано на посаду судді Верховного Суду. Це був цілком узгоджений з фракцією вчинок». Далі пані Тимошенко сказала, що Василь Онопенко не увійшов до пропрезидентської більшості, а його вихід з фракції «просто співпав за часом з оголошенням більшості». Сам депутат Онопенко у розмові з журналістами сказав дещо інше. Він підтвердив, що збирається стати суддею Верховного Суду, у зв’язку з чим навіть думає залишити посаду голови Української соціал-демократичної партії, однак версію Ю. Тимошенко про своє невходження до більшості спростував. Причиною приєднання до більшості пан Онопенко назвав «необхідність працювати». Іншими словами, уже вкотре бажане Юлія Володимирівна спробувала видати журналістам за дійсне. У цій ситуації її, втім, можна зрозуміти. Особливо, якщо пригадати зворушливу картину презентації передвиборного блоку імені Юлії Тимошенко з фотографуванням керівництва, коли єдина у п’ятірці жінка висловила надію, що «мої чоловіки мене не зрадять...»
Багато представників меншості в інтерв’ю журналістам учора продовжували твердити про те, що «створена більшість штучна і нежиттєздатна», оскільки для гарантованого прийняття рішень, на їхню думку, 231 голосу недостатньо. У той же час усі представники опозиції, з ким вдалося поспілкуватися «Дню», на запитання: «Чи впевнені ви у тому, що завтра до більшості не приєднається ще хтось із ваших колег по фракції?» в один голос відповіли «Ні!» Заради справедливості відзначимо — постпред Президента у парламенті Олександр Задорожній також зізнався, що 100-відсоткової гарантії у життєздатності нинішньої більшості у нього немає. Перша презентація більшості в дії, тобто у голосуванні, виявилася невдалою — жодне з поставлених питань не зібрало 226 прихильників. Зокрема, пропозицію про перенесення з учорашнього дня на 12 листопада розгляду питання про державну політику реформування нафтогазового комплексу було підтримано 225 голосами.
Варто відмітити — цікаве питання не тільки те, хто увійшов до більшості, але і те, хто туди не увійшов. А не увійшов туди екс-спікер Іван Плющ — той самий, якого в парламенті минулого скликання знесла на п’єдестал більшість, що утворилася під час так званої «оксамитової революції», а також нинішній спікер, глава передвиборного блоку влади «За єдину Україну» Володимир Литвин. Утім, з дещо невдалого «бойового хрещення» «більшовики» трагедії не роблять. По- перше, нестачу голосів багато хто пояснює тим, що вівторок — не день голосування, внаслідок цього депутати не дуже поспішали до сесійної зали. По-друге, у «більшовиків» уже намічається певний резерв. За словами координатора більшості Олександра Карпова, крім зареєстрованої 231 заяви є ще ряд заяв від депутатів, прізвища яких поки тримаються у секреті. Як повідомив кореспонденту «Дня» член СДПУ(О) Михайло Папієв, найближчим часом ряди тільки їхньої фракції поповняться 3-4 депутатами, досягнувши чисельності в 40-41 особу. Чи стане нова більшість дієвим механізмом прийняття потрібних країні законів, покаже найближчий день голосування, тобто наступний четвер.
Юлій ЙОФФЕ , фракція партій Промисловців і підприємців і «Трудова Україна»:
— Є таке поняття, як безтолковість певних депутатів. Усі звикли, що за регламентом ми голосуємо тільки в четвер. От і ходять в інші дні абияк. Хтось тут, у парламенті, сидить у себе в кабінеті та дивиться засідання по телевізору. Коли раптом оголошують голосування, в зал він, звичайно ж, не побіжить. Думаю, щочетверга збиратимуться дружно. Було б також доречно відновити досвід часів «оксамитової революції», коли була запроваджена така норма: якщо депутат не може бути присутній на засіданні, він передає свій голос колезі, розписавшись, що згоден з тим, як той проголосує. Подібна зміна до регламенту могла б підвищити ефективність голосування.
Юлія ТИМОШЕНКО, фракція БЮТ:
— Практично всіх наших депутатів «перещупали». Пропонували від 150 до 200 тисяч доларів. Хто погодився — на їхній совісті. Але хай знають: Бог бачить усе!
Олександр ЗАДОРОЖНІЙ, постійний представник Президента України у Верховній Раді:
— Обвинувачення в підкупі депутатів з метою схилити до переходу в більшість, що звучать з вуст деяких гарячих опозиціонерів, мене просто вражають. Погляньте на дуже шановного мною депутата Сергія Макаровича Правденка. Як п’ять років тому він мав один костюм, так і сьогодні той же один костюм має. Якщо хтось вважає, що пана Правденка можна купити, прапор йому в руки. Мені здається, щодо таких людей, як Сергій Правденко й Петро Толочко, подібне просто неможливе, й зі мною погодяться ті, хто близько знають цих депутатів. З другого боку, якби для них проблема була б у грошах або в «мерседесах», невже в лідера БЮТ того й другого недостатньо? А як можна Олега Блохіна купити? Це ж гордість нації, світова популярність. Навіщо йому за гроші продаватися?
Адам МАРТИНЮК, фракція КПУ:
— Від Олега Блохіна я і мої товариші подібного вчинку не чекали. Адже свого часу його ніхто не примушував вступати до фракції КПУ. Мені здається, цим він перекреслив усе те добре, що зробив за свої 50 років.
