Грошей «на вугілля» всім не вистачить
У зв’язку з відсутністю приводу для аргументованої бюджетної дискусії вчорашнє засідання паливного комітету перетворилося на обговорення галузевих проблем — також доволі цікаве. Депутати, котрі представляють нафтогазовий бізнес, почали щиро дивуватися, що держава займається дотацією збиткової галузі. З властивою бізнесменам педантичністю було підраховано, що фонд заробітної плати шахтарів у країні становить 3,3 мільярда гривень на рік, а отже дешевше утримувати людей за рахунок скарбниці, ніж підтримувати шахти, що не мають шансів стати колись прибутковими. Але заступник держсекретаря Міністерства фінансів Сергій Баулін не вважає цю ідею привабливою: «В Америці є район Гарлем, де всі живуть на соціальну допомогу. І там процвітає злочинність». Вирішили шахти все-таки не закривати. Скільки ж їм нададуть грошей з бюджету, поки не відомо. «Якщо буде 2,2 мільярда, це буде повна…», — дав коротке й зрозуміле формулювання голова комітету Клюєв. Тут же він дав зрозуміти, що 5,4 мільярда також ніхто гірникам не дасть, хоча ця сума й передбачена національною програмою «Вугілля України», яку раніше затвердив Кабінет Міністрів: «Ця програма була написана, щоб бути покладеною в стіл».
Лише наприкінці вчорашнього засідання слово отримали депутати, які мають безпосередній досвід роботи у вугільній галузі. Геннадій Астров-Шумілов, який прийшов у парламент з посади керівника вугільного об’єднання «Ровеньки-антрацит», повідомив, що зношеність обладнання на українських шахтах нині становить 70-80%. За його словами, проблему зниження збитковості галузі реально розв’язати лише шляхом будівництва нових шахт. Дотації ж на нині працюючі вугільні підприємства, як правило, мають виключно соціальне значення — щоб було чим зайняти шахтарів. І все ж Астров-Шумілов упевнений, що на наступний рік дотації на галузь з держбюджету треба встановити на максимально можливому рівні, оскільки в іншому разі збитковість галузі катастрофічно збільшуватиметься. До того ж, за словами депутата, вугільна галузь дотується практично в усьому світі. В Україні дотації становлять 20 гривень на тонну, а, наприклад, у Німеччині, ця цифра становить 180 марок.
З пропозицією про те, як вивести галузь із фінансової ями, виступив голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець. Він запропонував металургійним комбінатам, що є головними споживачами вугілля, взяти збиткові шахти на свій баланс. «Власники меткомбінатів отримують надприбутки, а шахтам нічого не залишається. В усьому світі діють концерни, які включають в себе й металургійні комбінати, й вугільні підприємства», — заявив Волинець. За його словами, приватні компанії, що володіють меткомбінатами, є посередниками й при продажу вугілля, й таке об’єднання виглядало б цілком логічним. Проте ділитися своїми прибутками «металурги» не поспішають. Отож, головна дискусія цього року знову розгорнеться навколо обсягів бюджетних дотацій, які можуть становити до 10% державного бюджету. На вчорашньому засіданні парламентського комітету депутати відкрито заявляли, що держдотації на шахти давно перетворилися на предмет відмивання грошей і розкрадення. А отже, хоч би яку суму заклали в бюджет — шахтарям, напевно, не вистачить.
