Уряд має намір продавати гроші. МВФ заперечує
Сьогодні уряд України за участю керівництва парламенту і, як планувалося, Президента країни розглядає питання про покращання взаємодії гілок влади. З тактичного погляду, така постановка питання спрямована насамперед на усунення перешкод для проходження в парламенті бюджету-2003, який, мабуть, розроблено, і прийматиметься на старій податковій базі. Останнє не так вже й погано для уряду, оскільки знімає з нього головний біль стосовно податкової ями, в якій спочатку може виявитися країна. Але сама відстрочка ефективної податкової реформи робить уряд вразливiшим з погляду перспективи, оскільки екстенсивні джерела зростання української економіки, як тепер уже зрозуміло, практично вичерпано. Все це створює додаткові політичні ризики для уряду.
Разом із тим велика політика в ці дні, як, проте, і завжди, стає результативною, якщо спирається на стійку економічну і фінансову базу. Чи варто говорити, що тільки в цьому випадку уряд зможе розраховувати на підтримку регіональних еліт, насамперед зацікавлених у безперешкодному переміщенні фінансових потоків із центру. І з цього погляду сьогодні в уряду існують як досягнення, так і певні проблеми, на які не можна заплющати очі. Насамперед йдеться про джерела наповнення бюджету, які сьогодні не такі вже й «повноводні».
Крім того, як «подарунок» до Дня української незалежності США перенесли розгляд питання про надання Україні статусу країни з ринковою економікою, що пов’язане, не тільки з міжнародним іміджем, але, зокрема, може негативно позначитися на становищі української металургії — провідної «валютовидобувної» галузі, а отже, і на наповненні бюджету. Напередодні свят неприємностi міжнародного масштабу сталися і на внутрішньому економічному фронті. Критика на адресу українського уряду прозвучала з боку Міжнародного валютного фонду. Ця впливова організація, яка дуже рідко коментує внутрішню ситуацію в країнах- позичальниках, цього разу зрадила традиції. МВФ вустами свого постійного представника в Україні Богдана Лисоволика негативно оцінив рішення України кредитувати свої підприємства за допомогою довгих і водночас дешевих грошей Нацбанку (за рахунок рефінансування, тобто кредитування ним комерційних банків). «Ми хотіли б, щоб такої політики не було», — сказав Б. Лисоволик «Українським новинам». На думку МВФ, практика видачі таких кредитів несе в собі ризик як для банків, так і для уряду, якому доведеться давати гарантії стосовно кредитів, запропонованих різними відомствами (сьогодні говорять про інвестиційні проекти на 0,8 млрд. грн., мабуть, головним чином у галузі транспорту і зв’язку). На думку МВФ, такі проекти не є комерційними і, будучи виданими під гарантії уряду, можуть виявитися ризикованими для бюджету. Зі слів Лисоволика, фонд також незадоволений рішенням уряду України адміністративним шляхом втручатися в кредитні ставки, що, на думку фонду, суперечить ринковим законам.
Природно, уряд, який пропагує останнім часом на безкредитні відносини з МВФ, не стане звинувачувати цю організацію у втручанні у внутрішні справи. Але сам факт «нерозуміння» досить неприємний, оскільки до голосу МВФ уважно прислухаються в Світовому банку й інших міжнародних фінансових організаціях, від фінансової допомоги яких Україна не має наміру відмовлятися.
Тим часом міністр економіки й євроінтеграції України Олександр Шлапак, немовби відповідаючи «квапливим» критикам, зазначив, що перші підсумки відбору й оцінки таких інвестиційних проектів можна буде підбивати як мінімум через місяць, оскільки навіть банкіри ще детально не ознайомилися з новим порядком рефінансування (він набув чинності лише 20 серпня). Міністр позитивно оцінює новий механізм рефінансування. «Ми скинемо з гори перший камінь проблематики відсоткових ставок. Ідея, яку ми затіяли, приведе до здешевлення кредитів банків», — вважає він.
Голова групи радників голови Нацбанку України Валерій Литвицький сказав «Дню»: «Корисність цієї акції не викликає жодного сумніву. Історія минулих років, коли кредити видавалися під гарантії уряду і не поверталися, не повториться. Не йдеться про залповий викид грошей в економіку. Що стосується банків, то гроші їм не дарують, а продають. І проекти, і кредитні ставки банкірам повинні бути цікаві». В. Литвицький вважає, що сьогодні важливо почати, а практика покаже, які покращання треба буде потім вводити. На його думку, жодного емісійного навантаження спільний почин уряду і Нацбанку не несе, і всі побоювання з цього приводу є безпідставними. В. Литвицький заявив, що ті ставки, за якими комерційні банки продають гроші реальному сектору, повинні бути досить низькими. Розуміючи значення цієї проблеми, Нацбанк, зі слів Литвицького, «працюватиме відповідно до чинного законодавства». «Ми не можемо диктувати їм конкретні ставки, але вирішувати цю проблему треба, — сказав головний радник головного банкіра країни, — нам не байдуже, за якими відсотках працюють із реальним сектором комерційні банки».
Позитивної думки стосовно здешевлення кредитування дотримуються і представники промислових кіл України. Генеральний директор зовнішньоекономічної корпорації «Тяжмашімпекс» Євген Козик вважає, що зниження ставки рефінансування — корисна справа, хоч в Україні досі це не приводило до зниження ставок за кредитами комерційних банків. Якщо ж комерційні банки почнуть кредитувати промисловість під менші відсотки та довше, то це дасть серйозний поштовх. «Уряд знайшов для цього спосіб і, я вважаю, зробив велику справу, — сказав Є. Козик «Дню». — При нормальному веденні справи, навіть якщо в економіку вкинуть великі гроші, це не повинно призвести до інфляції, адже на нашому внутрішньому ринку з’являться додаткові товари, з’явиться можливість оновлювати основні фонди».
Генеральний директор Інституту фінансової політики, екс-міністр фінансів Ігор Мітюков у розмові з «Днем» зазначив, що досі Нацбанк займався тільки короткочасним рефінансуванням комерційних банків, тоді як сьогодні їм потрібні довгострокові ресурси. При цьому, на його думку, не можна виходити за межі обсягу емісії (адже через декілька місяців ці гроші можуть з’явитися на ринку), що затверджується для Нацбанку, а вимоги до банків повинні бути однаковими. У цьому випадку, вважає І. Мітюков, підгодівля промисловості дешевими грошима — «явище цілком нормальне». Питання тільки в тому, що слугуватиме забезпеченням цих грошей, відзначив екс-міністр. Облігацій внутрішньої держпозики тут вже недостатньо, треба підключати іпотечне кредитування, що буде найбiльш безпечним з погляду фінансових ризиків. А головне, щоб цей процес було позбавлено ознак адміністративного тиску, — впевнений фінансист.
Успіх операції «уряд & Нацбанк» головним чином залежить від комерційних банків. Чи сприймуть вони заклики уряду та «стогони» економіки, чи підуть на додаткові ризики? Узагальнену відповідь «День» спробував отримати в Асоціації українських банків, але там відповіли, що дане питання вони поки, до вересня, не коментують. Ось так політика встановлює свої рамки для економіки. Однак у Першому українському міжнародному банку до цієї проблеми ставлення цілком лояльне. Віце-президент Олександр Довгополюк сказав «Дню», що такі кроки, які відкривають дорогу для довгострокового кредитування, слід оцінювати як позитивні. Крім того, він послався на думку колег про відсутність механізму захисту прав кредиторів та вказав, що на активності банків можуть позначитися насамперед причини юридичного характеру і, головним чином, відсутність «якісних позичальників».
