П’ять рецептів від архітектурного свавілля

Вимушена написати статтю в газету, читачем і дописувачем якої є не один рік, хоч я не журналіст. Усе своє свідоме життя я живу в Києві, люблю своє місто, пишаюсь ним, особливо після того, як побувала в деяких відомих містах світу і порівняла з Києвом, наприклад, Софію, Братиславу, Бомбей, Делі, Бухарест тощо, бо прийшла до висновку, що Київ — прекрасне місто, у якому варто жити і тішитись його принадами. Але те, що останнім часом «витворяють» з нашою столицею, далі терпіти неможливо.

Подивившись передачу «Саме Той» з головним архітектором Києва паном Бабушкіним, я просто злякалась. Виявляється, ці люди добрались до знаменитих київських наддніпрянських гір, оспіваних Шевченком, Гоголем, Булгаковим, Маяковським, хочуть знищити і цю зелену перлину міста, збудувавши набережну, як, наприклад, у Дніпропетровську.

Колись президент Франції де Голль зробив такий запис у книзі для почесних гостей Києва: «Я бачив багато прекрасних місць і багато прекрасних парків, але вперше бачу місто, розташоване в парку». Папа Римський, відвідавши Київ, відзначив, що місто все в садах. А сьогодні ці знамениті сади хочуть знищити, зробити з Києва Донецьк чи Харків. Сотні тисяч киян і гостей міста, проїжджаючи мости над Дніпром, кожний день милуються зеленим буйством київських гір і золотими куполами храмів над ними. Це діє як бальзам, навіть знервовані люди заспокоюються. Що казати — Господь подарував нам таку красу, якої немає в інших столицях.

Ми вдячні меру Києва за відновлення Михайлівського монастиря, але це не дає індульгенції на спотворення інших історичних місць столиці. Я голосувала на виборах за п. Омельченка, але сьогодні відкликаю свій голос, дивлячись, на якого монстра перетворилась площа Незалежності, як не поважається історична архітектура України. Мій син працює на Хрещатику, і недавно, коли ми їхали площею, сказав: «Тепер я кожний день вимушений дивитись на цю потвору». Справді, на жахливе багатометрове скло, яке непристойно блищить під готелем «Україна», неприємно дивитись. За словами знайомого художника, споруда нагадує колумбарій, не вистачає тільки урн з прахом. Де рожеві каштани, платани, бузок, які колись прикрашали площу? Навіщо посадили ці злиденні ялинки? Ялинки характерні для нашої колишньої північної столиці. Ну нехай там і ростуть! А чому їх посадили сьогодні на головній площі України?

Днями Президент Л.Д.Кучма висловив своє незадоволення останніми архітектурними «изысками» в Києві. Я повністю підтримую його і вважаю, що потрібно терміново міняти тих, хто створює і підписує бездарні проекти. Міські архітектори на дискусіях демонструють фаховий снобізм, для якого немає ніяких підстав. Існує ланцюг бездарних споруд. Готель, який будується на площi Святої Софії, можна було б збудувати на бульварi Л.Українки. Цей бульвар уже нічого не зіпсує. Експериментувати можна на Оболоні, Харківському масиві, Рибальському острові та в інших подібних місцях. Навіщо терзати центр?

Подивіться, як бездарно сьогодні використовується одна з кращих площ не тільки Києва, а і Європи — Софійська. З площі зробили військовий плац, якусь Сицилію без дерев, без зелені. Навіщо знищили каштани, які там росли? Чому б на цій площі, як, наприклад, на пл. Яна Гуса в Празі, не зробити кафе, ресторани, поставити вуличні вази з квітами, столики з кріслами під каштанами — для людей. Замість цього там тепер, фактично, стоянка машин.

Я розумію, чому наші архітектори не можуть створити нічого пристойного. У них не було можливості в молодості поїздити на стажування в Італію, Францію, Англію тощо. Країни, архітектурні споруди яких є взірцем для всього світу. Це їхня біда, їхня печаль. Але факт залишається фактом. Наше затишне, зелене місто ними спотворюється, знищується його аура, спокійна і магічна.

Я хочу звернутись до корінних і некорінних киян — до можновладців. Ви живете в цьому місті, ви знаєте, як у ньому гарно працювати, дружити, кохати. Ваші діти і онуки тут будуть жити. Я хочу звернутись до всіх небайдужих: перестаньте займатись кухонною філософією, як в радянські часи! Турбуйтеся про своє місто дієво, практично. Можливо, це крик волаючого в пустелі.

В таких випадках кажуть, а що ви пропонуєте?

Я пропоную:

На десять років оголосити мораторій на забудову в історичних місцях Києва, дозволити тільки реставрацію, яка, до речі, у нас на високому рівні.

Змінити головного архітектора міста, терміново!

Підписати дієву постанову, у якій назавжди заборонятиметься будувати будинки на набережній від Річкового вокзалу до Видубецького монастиря.

Прибрати «колумбарій» з площі Незалежності.

Створити «наглядову Раду» міста з НЕЗАЛЕЖНИХ експертів, куди запросити істориків, скульпторів, художників, мистецтвознавців і людей будь- яких професій, які славляться своїм Смаком.

Уся Європа потопає в квітах, зелені. А у нас? Вийдіть з метро на Контрактовій площі (історичний центр міста) — побитий асфальт, заржавлені, трущобного типу кіоски, затоптані газони, повно сміття. Чесно кажучи, кияни не звикли до такого брудного й зіпсованого міста. За Щербицького, Згурського, щоб там про них не казали, місто було охайним, прибраним і красивим. Тепер там, де раніше були пострижені газони, з’явились негарні гаражі, потворні бетонні паркани. То хоч стовпчики по периметру позакопуйте і посадіть плющ, прикрийте цей бетон! Хай господарі магазинів, кіосків, яких сьогодні тисячі по місту, піклуються про зелень і квіти біля своїх об’єктів.

І наостанок. У Києві з’явились підземні магазини. Кажуть, це дуже сучасно. Можливо, у Японії, де мало землі, або в країнах, де ніколи не турбувались про людей. Мене цікавить, погодились би панове Омельченко та Бабушкін, щоб члени їхнiх сімей працювали під землею? І чи доплачує хто цим бідним дівчатам і хлопцям, що там працюють?