Будь-які пострадянські союзи — союзи бідних держав,

— Чи вдалося здійснити ті завдання, які ви ставили перед собою, відправляючись до Києва?

— Щойно було прийняте рішення п’яти президентів 13 травня цього року про надання статусу спостерігача Україні, постало питання про налагодження взаємодії між секретаріатом інтеграційного комітету ЄврАзЕС та відповідними структурами у Києві. Зрозуміло, перша людина, з якою я хотів би зустрітися та визначитися з форматом взаємодії — це Президент України. Я надіслав йому листа з проханням прийняти мене, він швидко відгукнувся, і я дуже вдячний йому за те, що наша зустріч відбулася. Звичайно, у Президента були свої абсолютно конкретні запитання до ЄврАзЕС щодо зони вільної торгівлі, взаємодії з іншими міжнародними організаціями. Я намагався найповніше на ці запитання відповісти. Ми визначилися з форматом взаємодії — він не складний, він прописаний у наших документах і був українській стороні в цілому відомий, але потрібно було конкретизувати деталі за особистостями, за структурами. Суть цієї взаємодії полягає в тому, що Україна як спостерігач в ЄврАзЕС має право брати участь в усіх заходах, які ми проводимо — а їх дуже багато. Цього року у нас має бути одне засідання міждержавної ради на рівні глав уряду, два засідання інтеграційного комітету на рівні віце-прем’єрів, щонайменше три засідання міжурядової робочої групи та численні експертні наради. Ми надаватимемо Україні всі документи, запрошуватимемо на всі засідання, а Україна зі свого боку прийматиме рішення, в яких iз них брати участь, а в яких ні. Судячи зі всього, є бажання взяти участь в усьому, щоб скласти в деталях уявлення про те, чим займається ЄврАзЕС.

— Що доводиться узгоджувати в рамках ЄврАзЕС країнам-учасницям цієї організації та чим їм доводиться поступатися?

— Досить сказати, що перш ніж будуть прийняті на національному рівні якісь рішення в галузі зовнішньої торгівлі, про них інформують інших членів ЄврАзЕС. Скажімо, Росія вирішила підвищити або знизити мито на якийсь вид товарів — до того, як прийнято рішення, надходить інформація всім членам ЄврАзЕС, і вони висловлюють свою думку. Якщо є заперечення, починає працювати механізм консультацій, вносяться поправки та виробляється взаємоприйнятне рішення. Це досить серйозна робота. Кожна держава заздалегідь у курсі справи про ті кроки у зовнішній торгівлі, які готовий здійснити інший член ЄврАзЕС. Зараз країни-учасниці ЄврАзЕС домовилися про взаємні консультації з тим, щоб при вступі до СОТ однієї держави враховувалися не тільки її власні інтереси, але й інтереси інших держав, з якими вона розвиває торгово-економічні відносини. Прийнято рішення про те, що до вересня цього року будуть ліквідовані антидемпінгові процедури, що їх застосовують країни ЄврАзЕС стосовно одна одної. Відмовитися від антидемпінгових процедур з боку тієї країни, яка їх проводить — це означає впустити товар, який, як вона вважає, має демпінгову ціну, на свій ринок, і дати йому можливість вільно розповсюджуватися. Це крок, на який треба зважитися, це серйозна річ. До вересня ми повинні розробити механізм захисту національних ринків без застосування будь- яких подiбних протекціоністських заходів.

— Чи готовий ЄврАзЕС протистояти тим промисловим лобі, інтереси яких можуть йти у розріз з планами співтовариства?

— Взагалі, такого роду протистояння ми поки не відчуваємо. Можливо, ми ще з цим зіткнемося, але поки що такого немає. Бо загальна тенденція бізнесу спрямована на розвиток співпраці, а не на перешкоджання їй.

— Чи вже налагоджений механізм взаємних консультацій в ЄврАзЕС?

— Звичайно ж, ні. Ніколи не можна говорити, що всі проблеми вирішено. Є проблеми, триває процес. Ми зустрічаємо складнощі технічного роду. Є кілька етапів процесу прийняття рішення. Спочатку розробляються певні міжнародні угоди, потім ми їх підписуємо, потім, якщо необхідно, ратифікуємо, а потім починається найскладніше — робота над тим, щоб вони почали працювати. Скажімо, ми приймаємо рішення про те, що молодь із країн ЄврАзЕС, яка поступає до вищих навчальних закладів будь-якої іншої країни- учасниці співтовариства, має такі ж права, як і молодь країни перебування. Є така підписана угода, вона, до речі, працює. Але ми повинні перевірити, чи скрізь у вузах дотримуються цiєї угоди.

— Чому держави-учасники ЄврАзЕС досі не посприяли, а у багатьох складається враження, що і не хочуть сприяти створенню зони вільної торгівлі у СНД?

— Перед країнами ЄврАзЕС не стоїть завдання створювати зону вільної торгівлі у СНД. Стоїть завдання створити зону вільної торгівлі в ЄврАзЕС. Зібралися п’ять держав і визнали, що ніяк не можуть створити зону вільної торгівлі у рамках дванадцяти країн. Давайте спробуємо створити її хоч би для початку в рамках п’яти, а потім ми її поширимо. Дванадцять держав — дванадцять різних поглядів. П’ять — все ж таки простіше. Дві — ще простіше.

— Однак саме на двосторонній основі переговори про зону вільної торгівлі пробуксовують…

— Триває робота між Росією та Білоруссю, там зона вільної торгівлі існує. Інша справа, що виникають певнi проблеми щодо її практичної реалізації. Але юридично все закріплено. З Україною ж зони вільної торгівлі не існує. Це також було предметом сьогоднішньої розмови — слід розібратися в цій ситуації. У ній взагалі дуже багато плутанини. Ми саме домовилися з прем’єр-міністром, що він підключить своїх експертів, я — своїх, щоб цю ситуацію, як тепер кажуть, «розрулити». У рамках ЄврАзЕС фактично існує зона вільної торгівлі, але немає такої угоди, яка б охоплювала всі аспекти цього процесу. Є низка угод, які вибудовують зону вільної торгівлі. Залишилося відрегулювати кілька позицій, я вже згадував протекціоністські заходи, антидемпінгові процедури — тоді зона вільної торгівлі працюватиме на повну силу. А в рамках СНД є проект угоди про зону вільної торгівлі, запропонований Україною; є вже працюючі зони вільної торгівлі — тож треба все це разом зібрати, посидіти юристам, подумати.

— Наскільки рівноправні учасники ЄврАзЕС у прийнятті рішень?

— Будь-яке рішення можна прийняти тільки при консенсусі. Я маю на увазі принципові рішення сутнісного характеру, бо їх приймають або на рівні глав держави, або глав уряду, і виключно консенсусом. Є організаційні питання, є рішення, які приймають на рівні інтеграційного комітету віце-прем’єрів — там рівноправності немає. Там у нас різновагове голосування, яке пропорційно відповідає тому внеску до бюджету ЄврАзЕС, який робить кожна країна- учасниця: Росія — 40%, Казахстан і Білорусь — по 20%, Киргизія та Таджикистан — по 10%. Це досить відома у міжнародних організаціях форма.

— Який сьогодні бюджет має ЄврАзЕС?

— Близько двох мільйонів доларів.

— У сучасних міждержавних інституціях як правило присутні три компоненти: економіка, безпека і те, що можна назвати стандартами демократії. У багатьох в Україні складається враження, що останні два компоненти в ЄврАзЕС відсутні…

— Це враження наполовину вірне. У нас відсутній аспект безпеки. Цим займаються інші: по-перше, СНД, по-друге, Організація Договору про колективну безпеку. Ми займаємося чисто економічними та гуманітарними питаннями. Наприклад, у нас є угоди про спрощене надання громадянства, про спрощений перетин кордонів, про полегшений порядок поштових переказів, переказів пенсій, надання швидкої медичної допомоги. Сьогодні проробляється угода про визнання еквівалентності всіх дипломів вищих навчальних закладів країн ЄврАзЕС, угода щодо вищих атестаційних комісій. Отже, гуманітарний аспект розвивається досить активно.

— Чи існують в ЄврАзЕС спільні програми боротьби з корупцією?

— Ні, це робота правоохоронних органів. Я думаю, що ми все одно повинні будемо з цим якимсь чином зіткнутися, бо це пов’язано з економікою. Наше завдання — створити такі економічні передумови, щоб вони стали елементом боротьби з корупцією через економіку.

— Чи зацікавлена Україна у повноправному членстві в ЄврАзЕС, обговорюють і обговорюватимуть та вирішуватимуть у Києві. А чи зацікавлене ЄврАзЕС у членстві України?

— Авжеж. Я вважаю, що Україна, яка має могутній економічний потенціал та людськi ресурси, гармонійно доповнила б ЄврАзЕС. Інша справа, що, дійсно, вирішувати це Україні. Але у нас двері для неї відкриті. Якщо в України виникне бажання стати повноправним членом, ми це вітатимемо і зробимо все можливе, щоб вступ пройшов якомога простіше. Звичайно, все у світі відносне. Будь-які союзи на пострадянському просторі сьогодні — союзи досить бідних держав. Росія також не відноситься до числа особливо процвітаючих країн. Разом iз тим, ми можемо дуже добре доповнювати один одного. Україна — це високі технології, це енергоресурси, наприклад, вугілля, це сільськогосподарська продукція, це машинобудування, авіаційні технології та багато іншого. Потім, як би доля нас не розводила, все одно життя примушує триматися один одного, і загалом зберігається високий ступінь кооперації промисловості та культурне спілкування, людський чинник і багато іншого. Знищити щось легко. Створити важко. Про відтворення Радянського Союзу не йдеться, про це я, чесно кажучи, ніколи не чув, ані в Росії, ані в Білорусі, ані в іншому місці. Нині це буде співтовариство рівних держав, що з повагою ставляться одна до одної, де кожний партнер має почуття власної гідності. Тільки на цих засадах можна щось побудувати. Жодний диктат тут неможливий. Це я говорю не заради пропаганди, я у цьому глибоко переконаний. Зовнішня політика країн учасниць залишається їх особистою справою. Кожна країна, особливо, така велика, як Україна, має кілька векторів у зовнішній політиці та зовнішній економіці, які можуть абсолютно нормально співіснувати, і по-іншому просто не може бути. Україна повинна, на мою думку, отримувати вигоду для національної економіки, для безпеки країни на будь- якому напрямі, де це можливо. Це вже мистецтво політиків зробити так, щоб все розвивалося гармонійно.

— Які темпи економічного зростання в ЄврАзЕС?

— Про це ще зарано говорити, лише півроку працюємо. Дайте трохи часу.

— Яка валюта в ЄврАзЕС сьогодні найсильніша?

— Долар. (Сміється. — Ред. ). Що робити, таке життя. У нас є взаємна конвертованість валют, існує рада керівників центральних банків, що працює над конвертованістю валют, рухом капіталів тощо. Але реально, поки найсильніша валюта — та, яку я назвав.

— Чи можливе запрошення до ЄврАзЕС держав, що не входять до складу СНД? Наприклад, Ірану?

— Теоретично можливе. У договорі про заснування ЄврАзЕС немає обмежень. Отже юридично перешкод немає, можливо, і практично вони також відсутні. Все можливо.