Уряд готується до «продовольчої війни»
Однак сьогодні, у червні, ця розмова поки схожа на поділ «шкури невбитого ведмедя» — урожай 2002 року хоч і сформувався, але його ще не зібрано. Учасники наради з усіх областей України, проходжуючись біля кримського не буйного, як звичайно, а низькорослого і рідкого цього року пшеничного масиву, сушили голови над тим, у чому справжня причина недороду, як впоратися зі збитками, але головне — як зібрати цей низькорослий хліб.
Підсумок роздумів фахівців такий. По-перше, причини недороду і збитків значною мірою зумовлені не стільки об’єктивними, скільки суб’єктивними чинниками. Наприклад, як ділилися досвідом учасники наради, ті ділянки, які посіяно правильно, — із дотриманням сівозмін, використанням добрив, елітним насінням тощо — витримали і морози, і весняну засуху і сьогодні розраховують на гідний урожай. Тому причиною втрат — а збитки, зі слів Леоніда Козаченка, тільки iз зернової групи в країні оцінюються в 514 мільйонів гривень, і тільки у Криму вони перевищують 300 мільйонів! — зумовлені суб’єктивними чинниками.
По-друге, значна частина сільськогосподарських угідь України — у Криму і південних областях — розташована в зоні ризикованого землеробства, яке немислиме без поливу, а саме в цих регіонах нині значна частина зрошуваних земель — іноді до трьох чвертей — не поливається через багато причин: поливні агрегати застаріли і вийшли з ладу, електричні мережі, насосні підстанції зрошувальних систем розграбовано, господарства не мають обігових коштів на оплату електроенергії для перекачки води мережами. За даними голови «Укрводгоспу» Віктора Хорива, із необхідних 30 тисяч дощувальних установок у країні залишилося всього 8—9 тисяч, та й ті у більшості випадків несправні.
По-третє, як показала виставка сільськогосподарської, зокрема меліоративної, техніки на полях кримського ВАТ «Партизан», де, зокрема, побували учасники наради, Україна має великі можливості відновити на світовому рівні і сільськогосподарське машинобудування, і застосувати найсучасніші технології агротехніки, поливу, переробки сільськогосподарського врожаю. На виставці, наприклад, демонструвалися вітчизняна техніка і технології не тільки для дощування, але й для краплинного зрошування, а також і більш ефективного стрічкового зволоження полів. На жаль, масове впровадження цих технологій стримується і фінансовими, і правовими, і організаційними перешкодами, які не дозволяють розгорнути весь науково- технічний потенціал України.
І, по-четверте, підкреслював Леонід Козаченко, уряд зможе тільки певною мірою компенсувати збитки сільгоспвиробників від засухи та морозів, але Україні гостро не вистачає системи сільськогосподарського страхування, адже фонди страхових компаній вже сьогодні сягають 3 мільярдів гривень і саме вони, а не уряд, змогли б повністю покрити всі збитки по країні. Природно, якби сільгосппідприємства було застраховано…
Загальний висновок полягає в тому, що сьогодні значно змінилися умови для сільського господарства в країні й Україні потрібна нова стратегія АПК. Віце-президент Аграрної академії наук Віктор Ситник говорив про те, що вчені готові запропонувати стратегію вирощування пшениці в умовах ринку, щоб підтвердити звання світового експортера зерна, заступник голови Верховної Ради Криму Василь Кисельов і заступник голови Ради міністрів Криму Анатолій Корнiйчук говорили про необхідність розробки науково-обгрунтованої зональної системи землеробства для країни і наукової програми розвитку АПК в умовах ринкового суспільства. Леонід Козаченко сказав, що незважаючи на наявність у уряду декількох аграрних програм, потрібен процес подальшої раціоналізації АПК на основі інтенсивного поливу та використанні нових культур. Міністр АПК Сергій Рижук наполягав на необхідності найшвидшого прийняття закону «Про зерно», який уже тривалий час розглядається комітетами Верховної Ради України, але його повинні прийняти нинішнього збирання, інакше втратять час. Голова комітету ВР з питань аграрної політики Іван Томич підтвердив, що такий закон буде винесено на розгляд парламентаріїв уже цього тижня, але підкреслив, що крім цього країні гостро необхідна сучасна фінансово-кредитна система для АПК, як базувалася би на умовах отримання кредитів на тривалі терміни. У результаті виходить, що приватизація землі, реорганізація господарств, формування інфраструктури агроринку — тільки початок тривалого процесу перебудови села. Україні потрібна загальна аграрна реформа, яка б зачіпала не тільки наукову, промислово-технічну сфери, але й фінансово-кредитну, правову, адміністративну і багато інших систем держави.
