Загадка гена

ЯК РОЗПІЗНАТИ

Ми надто драматизуємо абсолютно інсулінозалежний діабет (першого типу). І це зрозуміло. У нього дуже яскраво виражене прогресуюче протікання: у зв’язку з відсутністю інсуліну в організмі людина помітно худне, у неї з’являється сильна спрага та часте сечовипускання. Якщо ж вона не отримує інсуліну ззовні, то через невеликий проміжок часу помирає. Так було до 1923 року, поки інсулін не почали використовувати як препарат. Після цього справді найбільшого відкриття, інсулінозалежні діабетики щодня вводять собі певну дозу ліків, і у буденній свідомості саме з такою категорією й асоціюється цукровий діабет. Одночасно той, у кого спрага виражена не так яскраво і замість схуднення спостерігається, навпаки, збільшення маси тіла, залишається практично без уваги, хоч так також виявляє себе діабет, тільки другого типу (відносно інсулінозалежний). За статистикою, цей тип захворювання спостерігається у 90% діабетиків. Хворіють на нього переважно після сорока років, тобто у працездатному віці.

Підступність діабету другого типу полягає в тому, що незначне збільшення рівня глюкози натщесерце, а також після кожного прийому їжі призводить до значного ушкодження судин. Саме захворювання розвивається повільно, і людина відчуває його дихання лише за ознаками, характерними для судинних захворювань. Наприклад, атеросклероз, який нині з кожним роком все молодшає, спровокований саме незначним збільшенням рівня глюкози у плазмі крові.

Другий тип діабету не має властивості перейти в абсолютну інсулінозалежність. Обидва типи зумовлені генетично. А їхній вияв залежить від великої кількості зовнішніх чинників. Наприклад, досить часто стимулом для розвитку інсулінозалежного діабету стає вірусне ушкодження інсулярного апарату. При аналізі статистики чітко видно, що піки захворюваності припадають на весну й осінь, тобто виявляються як постепідеміологічний хвіст респіраторних захворювань. Останні зовсім не є небезпечними для людини лише тодi, якщо у неї немає генетичної схильності до діабету. При цьому, чим людина молодша, тим стрімкіше розвивається у неї хвороба (у дітей це може відбуватися буквально за декілька годин). Другий тип діабету тісно пов’язаний із масою тіла людини. Існує так званий метаболічний синдром, який включає у себе підвищення артеріального тиску, порушення ліпідного обміну і зниження рецепторної чутливості до власного інсуліну. В цей момент у печінки створюється враження, що вона повинна збільшувати його викид у плазму крові (70% глюкози синтезує печінка і тільки 30% надходить із їжею). А її надмірна кількість в організмі має властивість перетворюватися у жир.

ГЕНЕТИЧНЕ ПИТАННЯ

Імовірність захворіти на діабет у разі, якщо в сім’ї хтось хворіє чи хворів на нього, досить значно зростає. Але одночасно не існує чіткої залежності: наприклад, якщо мати хворіє на інсулінозалежний діабет, то її дитина також захворіє на нього. Навпаки, бувають навіть такі випадки, що спочатку захворює, скажімо, внук, потім його батьки, а тільки потім — бабусі-дідусі. Це означає, що носіями гена було старше покоління, а у молодших діабет виявився під впливом вірусних інфекцій чи інших зовнішніх чинників. Є наукові роботи, які доводять існування і так званих діабетогенних вірусів, що потрапляють в організм людини через кишечник із питною водою. А якщо врахувати, що з кожним днем вірусне забруднення води збільшується, то зростає і ймовiрнiсть попадання панкреатотропних діабетогенних вірусів.

У генетиці існує таке поняття, як економний фенотип. Воно означає природне виживання людини в умовах збідненого харчування. Коли не було можливості стабільного надходження їжі, то вижили тільки ті, хто зміг це перенести. Це популяційна ознака. При малій кількості їжі може розвинутися такий стан, як гіпоглікемія — істотне падіння глюкози у плазмі крові. Жінка з такими симптомами не може вигодувати дитину, а отже, рід продовжували тільки ті, у кого була природна чутливість до свого інсуліну. Коли ж людина з таким фенотипом починає надмірно харчуватися, то це загрожує їй ожирінням та діабетом. Дуже характерним прикладом є індіанці Піма, які, перейшовши на «кока- кольне» харчування, мають у своїй популяції 80% діабетиків. На карті нинi чітко простежуються популяції з високим рівнем захворюваності діабетом. Українці відповідають середньому європеоїдному рівню — 5—7% діабетиків. Тенденція до збільшення рівня захворюваності спостерігається переважно у «старіючих» націй (до 10%).

ЯК УБЕРЕГТИСЯ

Краща профілактика діабету — це його раннє виявлення. Наприклад, дуже висока небезпека захворіти на діабет у дітей, у яких або обоє батьків — діабетики, або страждає на це захворювання тільки батько. Згідно з проведеними дослідженнями, таким дітям доцільно у ранньому віці вводити невеликі дози інсуліну (навіть у вигляді аерозолю), це потім значно зменшує ризик захворіти у більш зрілому віці. А найкращою профілактикою діабету другого типу є дотримання нормальної маси тіла шляхом правильного харчування та фізичних навантажень. Високовуглеводне харчування істотно збільшує ризик захворюваності на діабет. Наприклад, представники країн Сходу, проживаючи у США, страждають на діабет набагато частіше, ніж на батьківщині.

Необхідно як можна рідше вживати солодкі води, торти, булочки та тістечка. Жири повинні становити не більше 35% від кількості споживаної у день їжі. Бажано зі свого меню виключити і чисту сахарозу. Чим їжа буде натуральнішою та багатою на клітковину, тим менше шансів залишається діабету. Безумовно, як вже було сказано, діабет — захворювання спадкове і, отже, за наявності генетичної схильності, гарантувати що-небудь неможливо. Але одночасно його можна розпізнати на ранніх стадіях і запобігти фатальним судинним ускладненням. Наприклад, люди, які вийшли з молодого віку (згідно з геронтологічною класифікацією, молодими вважаються люди до 45 років), повинні обстежити рівень глюкози у плазмі крові хоч би раз на рік. Найкраще це робити після їжі, оскільки дуже часто буває, що натщесерце глюкоза залишається в нормі. Обов’язково повинні перевірятися люди, які страждають на гіпертонічну хворобу та мають ушкодження судин. До «групи ризику» належать огрядні люди; жінки, які народили дитину з вагою, що вища за норму, і ті, у кого був випадок мертвонародження. Особливої уваги вимагають люди, які народилися з великою вагою, а також, навпаки, які народилося з нестачею ваги. У жінок-курців велика ймовірність збільшення щитовидної залози. А якщо врахувати, що ушкодження одного ендокринного органа може стати причиною погіршення функціонування інших органів системи, цю категорію також можна віднести до схильних до діабету.