За воду треба платити У Криму до цієї думки звикають важко
Будівництво Північно- Кримського каналу розпочалося в 1961 році, а 17 жов тня 1963 року дніпрові води спрямували в засушливі степи Криму, які споконвіків страждають від засухи. Перемичку на Перекопі пiдірвав особисто Микита Хрущов. Багато років Криму вдавалося рятувати врожай виключно завдяки воді Дніпра з каналу.
Північно-Кримський канал повністю перетворив степову частину Криму. Ця грандіозна споруда завдовжки понад 400 км з 4 ма великими насоснимистанціями перетинає північну частину Криму – від Перекопа до Керчі. Сьогодні кримський меліоративний комплекс обслуговують 3749 чоловік, в тому числі 2932 робітникiв і технічного персоналу Республіканського комітету з водного господарства. За останні роки було введено в експлуатацію 401,5 тисячi гектарів зрошуваних земель, що давали до 60% валової продукції рослинництва, кормів, овочів і фруктів. Крім того, Північно-Кримський канал, нарівні із зрошуванням, забезпечує водопостачання міст і сільських населених пунктів. Щорічно в наливні водосховища закачується до 100 і бiльше мільйонів кубометрів води, а також понад 10 мільйонів кубометрів питної води подається населенню сільських населених пунктів Кіровського, Ленінського, Раздольненського районів.
На жаль, тепер спостерігається зниження ефективності використання гідротехнічних споруд і зрошуваних земель на півострові. Досить сказати, що в минулому році з 401,5 тисячi гектарів наявних зрошуваних земель поливалося всього 234,6 тисячi гектарів, а в поточному році наміри сільгосптоваровиробників щодо поливу ще знизилися. На початок квітня водгоспом Криму укладено поки що тільки 57 договорів на полив 39,8 тисячi гектарів зрошуваних земель із заявлених на рік 213,3 тисячi гектарів. У проекті республіканського бюджету на експлуатацію Північно-Кримського каналу передбачено асигнування в розмірі всього двох мільйонів гривень, повідомили кореспонденту «Дня» в прес-службі Ради міністрів Криму.
Реформування аграрного сектора значною мірою торкнулося зрошуваного землеробства. Зрошувані землі є у 430-и сільгосппідприємств, не враховуючи дрібних приватних власників. Неподільна зрошувальна мережа опинилася на землях, що належать кільком власникам. Це значною мірою сприяє її руйнуванню і розграбуванню.
Одночасно сільгосптоваровиробникам доводиться усвідомлювати, що безкоштовної води на буде, і лише на бюджет вже сподіватися не варто. Держава взяла на себе зобов’язання і витрати з утримання основних магістральних каналів і подачі ними води, які складають у 2002 році 35,4 мільйона гривень, у тому числі витрати електроенергії на перекачку води магістральними каналами — 16 мільйонів гривень, подачу питної води — 2,9 мільйона гривень, наповнення водосховищ і подачу води з них — понад 3,2 мільйона гривень. Тим часом, загальна заборгованість за послуги з подачі води, наприклад, по Красногвардійському району, становить 1293,3 тисячi гривень, в тому числі за електроенергію 814,2 тисячi, по Першотравневому району — 598,5 тисячі, по Сакському — 1582 тисячi, по Раздольненському — 542,3 тисячі гривень. Це ставить під загрозу зриву подачу води на зрошування в цьому році.
