Громадянське суспільство: дискусія — «у плюс», методи — «у мінус»

До плюсів дискусії, що розвернулася навколо опублікованої у газеті «Факти» статті «Громадянське суспільство: «міфи і реалії» за підписом глави Адміністрації Президента України Володимира Литвина, можна, безумовно, віднести сам факт спалаху інтересу до теми громадянського суспільства. Хоч спосіб, яким була викликана ця дискусія, звичайно ж, далеко не бездоганний. Учора, виступаючи перед студентами і професорсько-викладацьким складом Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, Володимир Литвин підтвердив, що автором даної публікації є не він. «Це була стаття американця, — сказав глава АП, — але вона була не скомпільована, а зреферована». За словами В. Литвина, його попереджали, що після цієї статті «розпочнеться наступ так званого третього сектора — організацій і ЗМІ, — який фінансується з-за кордону». «Вони розкритикували останнє слово американської науки у моїй особі», — відзначив він, додавши також, що після даної публікації «розпочалася кампанія шельмування».

Проте різкої критики варто було чекати. Як приклади, можна привести інтерв’ю Томаса Каротерса «Українській правді» і розісланий до багатьох ЗМІ «відкритий лист» В. Литвину двох докторантів факультету суспільних і політичних наук Кембріджського університету, що закликали главу Адміністрації Президента України «відректися від усіх його наукових посад і звань».

У даному ним декілька днів тому телефонному інтерв’ю кореспонденту радіо «Свобода» В. Литвин підкреслив: його метою було «показати, що є різні громадянські суспільства». Він назвав звинувачення,які звучать на його адресу, «різкою критикою, яка переходить межу критики і нагадує обливання брудом», що, на його думку, свідчить про «подвійність стандартів наших політологів». «Тут вийшла помилка з передрукуванням статті, хоч вона була і задумана, — сказав Володимир Литвин. — Але немає лиха без добра. І, на мій погляд, вийшов цікавий ефект. Мене звинуватили майже у фашизмі. Не знаючи, що звинувачують останнє слово американської науки про американську демократію. Я молюся на ідеали громадянського суспільства, — відзначив далi В. Литвин. — Але я людина сільська, і на які б то не було речі дивлюся прагматично. І я бачу,якими є зачатки громадянського суспільства у нас. І я бачу не тільки добрі зачатки, але і ті, від яких нам треба рішуче відмовлятися».

І дійсно: у даній ситуації не менш важливо навіть не те, що глава АП поставив свій підпис під чужим текстом, а те, під яким саме текстом він підписався. Чи випадково для програмної статті лідера блоку «За єдину Україну!», що претендує на статус «партії влади» і на чверть місць у майбутньому парламенті, якнайкраще підійшло саме «останнє слово американської науки про американську демократію», яке вітчизняні політологи вже назвали «маніфестом авторитарно-бюрократичної революції»?

На наш погляд, ситуація, що склалася — мотив і для того, щоб пильніше поглянути на стан справ в Адміністрації Президента. Те, що помічники глави АП допускають помилки, мабуть, цілком закономірно, адже ця команда вже довгий час грає у неповному складі: вакантні, як відомо, посади начальника управління зовнішньої політики, першого помічника голови держави, досі не можуть визначитися з кандидатурою прес-секретаря і т. iн. А із зануренням у передвиборчу кампанію ще шістьох (за даними Центрвиборчкому) співробітників президентської адміністрації, цей організм і зовсім, виходить, залишиться знесиленим.

Стаття Володимира Литвина і дискусія, що розгорілася навколо неї, дають підстави для серйозних роздумів. Деякими з них «День», що завжди відводив на своїх сторінках чимало місця темі громадянського суспільства, попросив поділитися з нами наших експертів.