Франкiвська кутя

В «Увертюрі...» маса півтонів та енергетика, що заворожує глядачів. Особливо потрібно відмітити прекрасні акторські роботи. Немає авансцени, завіси, і тому Остап і Наталя, немов на долоні, ні на секунду дійства не можуть сховатися від всюдисущих очей публіки, перевести дихання. Вони грають на розрив аорти, але при цьому пластичні й органічні в своїх образах. Уперше спектакль було показано в грудні 1999 року під дахом «Сузір’я», але здається, що він народжується саме в цю хвилину і секунду. Гра настільки філігранна, що її можна порівняти з плетенням мережив. За словами режисера Андрія Приходька, вони лише трохи видозмінили свою роботу, адаптуючи її до даної сцени. А переповнений зал — яскраве підтвердження тому, що цю постановку хочеться дивитися не один раз, і кожного разу ви знайдете щось для себе нове.

— Відкриття Театру у фойє стало справжнім святом для акторів, режисерів і глядачів, — підкреслив генеральний директор театру Михайло Захаревич. — Це буде нашим полігоном для експерименту, тут буде показуватися наш паралельний репертуар. Публіка познайомиться з камерними постановками. Почали із «Сойкиного крила» тому, що це твір Івана Франка, ім’я якого носить наш театр; Корпан і Приходько були запрошені Данченком до трупи театру після того, як він побачив цю цікаву роботу в «Сузір’ї». Ми плануємо кожну суботу і неділю о 16.00 показувати постановки в Театрі у фойє. Зараз повним ходом йдуть репетиції «Любовних листів» англійського драматурга Альберта Гурнея, над якими працюють режисер Олександр Дзекун і акторські дуети: Любов Куб’юк — Василь Баша, Інна Капинос — Олег Стальчук. Потім глядачі побачать п’єсу, яка не перекладалася раніше на українську мову — «Батько» Августа Стрінберга (автор ідеї і постановник Олександр Білозуб).

А худрук франкiвців Богдан Ступка додав: «У нас прекрасний оркестр. Хочемо провести вечори романсу. Наприклад, Поліна Лазова готова показувати програму про Марлен Дітріх, яку презентувала нещодавно в Будинку актора. Є маса планів, і я сподіваюся, що ми їх обов’язково реалізуємо. Саме нові постановки стануть кращою пам’яттю режисеру С. Данченку».

Не приховував свого хвилювання театрознавець Ростислав Коломієць, який добре знав Сергія Володимировича ще зі студентських років.

— Який би спектакль Данченко не ставив: чи про інтелектуальні поєдинки іспанського ідальго, чи трагедію шекспірівського короля, чи про створення людини в «Пігмаліоні»: в усіх його постановках відчувається самотність, — сказав Коломієць, презентуючи свою книгу. — Він був справжнім лицарем театру. В своїх спектаклях відстоював добро. Він не любив високих слів. Йому не потрібні були лестощі біографів, він хотів, щоб його розуміли глядачі. І вони його не тільки розуміли, а й любили. Я вірю, що ті зерна, які Данченко посадив, дадуть хороші сходи, і він, поглядаючи на нас зверху, радіє, що франкiвці збільшують свою сценічну територію, а колектив живе повнокровним творчим життям.

У книзі читачі відкриють для себе масу цікавих фактів біографії майстра, познайомляться з його творчою лабораторією: як від задуму він йшов до втілення своїх ідей на підмостках. Автор побудував свій твір за принципом параболи. Взаємовідносини творця згодом досліджуються в хронології його кращих спектаклів. Показано всебічний режисерський портрет, створений за цитатами з критичних статей і рецензій, опублікованих у вітчизняній і зарубіжній пресі, а також за думкою Сергія Володимировича про сценічне мистецтво. Представлено спогади його соратників: Ступки, Стригуна, Кадирової та інших. Закінчується книга фотомакетом до спектаклю «Пер Гюнт». Цей ібсенівський твір — нереалізована, на жаль, десятирічна мрія майстра. Нині Богдан Ступка намагається знайти режисера, який зміг би втілити ідею Данченка в життя. Адже весь підготовчий матеріал зроблено: є оригінальний переклад, розроблено концепцію постановки, готовий не тільки макет декорацій, а навіть пошито костюми. Колектив хоче, щоб на афіші було вказано два імені.

Вечір-презентація завершувався кутею, якою пригостили всіх присутніх. А через півгодини на головній сцені вже вирували інші пристрасті — показували багаторічну аншлагову постановку Ірини Молостової «Майстер і Маргарита».