РОСIЙСЬКИЙ «АГРЕСОР» чи український «націоналіст»?
Андрій КУРКОВ, письменник, кіносценарист:
— Дмитро Кисельов намагається внести елемент агресивного журналізму в українське телебачення. І, в принципі, нам потрібні такі агресивні форми спілкування. Але хотілося б, щоб з’явилися і свої такі «агресори». Юрій БОЯНОВИЧ, старший викладач Харківського національного університету, психолог:
— Складається таке враження, що Дмитро Кисельов старається і робить це, загалом, досить чесно. І тримається він упевнено, не боячись (відчувається, що він професіоналізувався досить давно і сильно у цьому напрямі). Тобто він, як кажуть, удар тримає.
Є деякі речі, деякі прийоми, які, на мій погляд, лежать просто на поверхні (це нібито не дуже добре). Наприклад, як я розумію, його зовнішній імідж, який він формує, переслідує якесь завдання (завдання привернути до себе увагу, скажімо, привернути увагу до того, що він говорить і як він говорить). Наприклад, чогось він носить метелика — можливо, узагалі єдиний з усіх оглядачів-журналістів. Колір метелика змінюється з кожною передачею або принаймні не завжди залишається одним і тим же. Навіщо це потрібно? Насправді, є такий прийом відвернення уваги від того, що говориться, на те, що показується. Можливо, треба спеціально дивитися, у яких випадках він до цього прийому — зміни кольору метелика — вдається. Можливо, у цьому є якась своя закономірність? Та й узагалі, погодьмося, подібний вигляд (швидше, артиста) не дуже типовий для серйозного оглядача. Тут можна говорити про якийсь артистичний шарм, що саме по собі не жахливо і має право на існування. Я думаю, що це, можливо, певною мiрою гра на відвернення уваги на якісь другорядні, але яскраві деталі. А загалом, я повинен сказати, Дмитро Кисельов, на відміну від деяких інших, мене не дратує. І моє загальне враження швидше позитивне. Є цілеспрямована робота над формуванням іміджу ведучого. Мені сподобалося, як тримається ведучий, які теми він підіймає і що у тих випадках, коли необхідні жорсткість і різкість, він переходить до цієї манери. Дмитро Кисельов досить гнучкий, насправді, і взагалі видно, що він працює і над собою, і над програмою. Він дуже добродушна людина, він мене підкуповує своєю доброзичливістю, яка, як мені здається, у нього не штучна. Власне, з цих компонентів і складається позитивне враження.
Оксана ТИХОНЧУК, журналіст, ведуча рубрики «Про ТВ» газети «Вечерний Николаев»:
— Навіть з урахуванням усіх негативних моментів — видима нетерпимість, що iнодi має мiсце, до думки, відмінної від позиції самого ведучого, його незграбні геополітичні висновки і узагальнення, присутність Д. Кисельова у нашому телепросторі, безумовно, корисна і повчальна. По-перше, тому що дає уявлення про російський погляд на світові події — і з погляду держави, і з погляду окремого росіянина. Можливо, та різниця між нами і ними, яка стала помітнішою завдяки проектам Кисельова, і призведе у кінцевому результаті до бажання знову зблизитися. Пізніше.
По-друге, структура «Докладно» ідеальна для такого роду програм. І те, що гості студії — люди дійсно цікаві, — плюс команді ведучого. Нам треба бачити не тільки політиків і чиновників, нам важливо знати, що поряд, у одній з нами країні живуть яскраві, об’ємні особистості, які існують завдяки або всупереч обставинам, що склалися, але саме вони створюють поживне середовище для формування нації.
Загалом, нехай те обурення, яке може викликати Дмитро Кисельов, буде продуктивним.
Володимир ФЕСЕНКО, бюро політичного консалтингу «Пента»:
— Програма «Докладно з Дмитром Кисельовим» — досить оригінальний інформаційний «продукт». По суті, це спроба поєднання двох форматів — підсумкової новинної програми та аналітичного огляду, побудованого за проблемним принципом з елементами дискусії у прямому ефірі. Кисельов, звичайно, не здійснив революції. Наприклад, такий елемент вечірньої новинної програми, як гість студії, який коментує новини дня, застосовується й на інших українських телеканалах. Інша річ, жорстка і, без усякого сумніву, політично ангажована аналітика в щоденному режимі. Причому у Кисельова це певний мікс (суміш) публіцистики та аналітики, до того ж у великому форматі. Наскільки вдалим виявився цей проект?
Відразу обмовлюся, що я не шанувальник журналістського таланту Д. Кисельова. Скажу більше, його журналістська манера, у якій проглядає снобізм, агресивна нетактовність, мене іноді просто дратує. Проте, мушу визнати, що програма цікава і досить динамічна. Хоч іноді відчувається її затягненість. Запропонований інформаційний продукт виглядає нетривіально і зроблений професійно. До речі, «Докладно» сприймається набагато живiше і цікавiше, ніж «Свобода слова».
З іншого боку, у мене як глядача програми є і чимало зауважень до неї. У передачі більше публіцистики та політичної пропаганди, ніж серйозної аналітики. Звичайно, робити якісну аналітику в щоденному режимі і на великий формат передачі надто складно. Це справжній форс-мажор. Але, думаю, таке завдання і не ставиться авторами програми. Кисельов і не намагається працювати у стилі політичної нейтральності. «Free values» — це не його стиль. Жорсткість інформаційного контакту зі співрозмовником — фірмовий коник Дмитра. До речі, дуже помітно, що це авторська програма.
Велике питання — підбір співрозмовників. Наприклад, передачі з участю В. Хорошковського і С. Тігіпка — явна «розкрутка» політичних проектів господаря каналу — В. Пінчука. Але треба віддати належне Д. Кисельову: Хорошковського він розкручував набагато природніше і органічно, ніж це робив, наприклад, В. Піховшек стосовно до Горбуліна. Причому було помітно, наскільки важко давалася Хорошковському публічність. Кужель на його фоні була просто політичною зіркою.
Іноді незрозумілий принцип підбору співрозмовника для передачі. Наприклад, дуже здивувало використання талановитого тенісиста А. Медведєва у ролі «експерта» з мовних та етнічних проблем. Співрозмовник повинен бути досить органічний формату і темі передачі. А у випадку з А. Медведевим це явно не вдалося.
Яскраве враження справила програма від 17 грудня, центральною темою якої стали звинувачення у причетності до торгівлі зброєю на початку 90-х рр. Євгена Марчука, висловлені його опонентами з оточення А. Деркача. До цієї програми «інформаційна війна» велася заочно. Треба віддати належне Д.Кисельову, він зробив цей конфлікт ударною темою передачі і слово було надано обом сторонам. Мене при цьому найбільше цікавило — чи вдасться російському журналісту дотриматись хоч би зовнішньої нейтральністi і об’єктивностi? Майже вдалося, але не зовсім. Уважний глядач напевно звернув увагу, що журналіст ТРК «ЕРА» фактично коментував фрагменти з інтерв’ю Є. Марчука. Тобто він був знайомий із записом інтерв’ю та займав більш вигідну позицію в цій суперечці. Як виявилося наступного дня, інтерв’ю секретаря РНБОУ було показане з істотними купюрами. У повному об’ємі воно було відтворене 18 грудня у нічній програмі «Докладно» на телеканалі ICTV.
Якщо резюмувати, то як продукт політичної тележурналістики програма «Докладно» стала помітним і цікавим явищем на українському ТБ. А взагалі мушу зазначити, що на безриб’ї і рак риба. Iз серйозною політичною аналітикою і яскравими особистостями на українському телебаченні дуже великі проблеми. Можливо тому Дмитро Кисельов зі своїм проектом і сприймається як щось нове і відносно оригінальне.
Вадим КАРАСЬОВ, політолог:
— Важко дати узагальнюючу оцінку телепроекту, який знаходиться, швидше, у стадії інформаційного і технологічного «розігрівання». Тому можна вести мову тільки про попередні враження від, безумовно, цікавої і форматно нової TV-програми.
Що відразу впадає в око? По-перше, динамізм, фактуальна насиченість, хороша інформаційна текстура, авторське аналітичне фокусування, вибір дійсно актуальних і резонансних подій, їх тематизування і складання у загальний інформаційний потік. На виході, згідно із задумом автора, повинна скластися інформаційна картина дня. Завдання аналітичної програми взагалі — скласти і зібрати інформаційні події в політично актуальний і «збитий» сюжет, текстуру інформаційного дня. Але ось це надзавдання поки, на мій погляд, не вирішене. «Слабка ланка» програми (слабка у буквальному, а не у фігуральному, «ГРТ-шному», значенні), те, що мало б стати живчиком програми і пропорційним авторському задуму та фігурі ведучого. А саме — експертна та експертологічна частина програми. Йдеться не про конкретних запрошених експертів — поважних, кваліфікованих співрозмовників, точніше, навіть співведучих. Питання, як мені здається, у самій концепції, у підході автора програми до місця і ролі експертної функції. Дмитро Кисельов робить ставку на цікавого «співрозмовника», який повинен включатися в інформаційні сюжети, вступати у коментаторський діалог з ведучим, олюднювати, «одомашнювати» інформаційну картину дня. Однак жорсткість інформаційної реальності, нав’язування новинним дискурсом своїх владних практик «інформаційного примушення» перекриває і покриває «людино-докладнісне» і «інтимно-довірче» посилання проекту. TV-продукт вийшов, на мій погляд, іншим, ніж передбачалося, TV-проектом. У ході передачі співрозмовники перетворюються в експертів універсального типу, які, часто проти своєї волі, вимушені давати коментарі до сюжетів і подій, далеких від їхнiх життєвих і професійних інтересів, а також експертної спеціалізації. Інакше кажучи, акцент на «універсальному співрозмовнику-експерту» змазує контрасти і якраз не розставляє акценти. Передача, незважаючи на точність, компактність думки і мови, інформаційну мобільність ведучого, розмивається загальними фразами «універсальних співрозмовників». Коли ж інформаційна тема виявляється професіонально близькою експерту, тоді доцільність і точність експертної оцінки стає очевидною і передача виграє як у динаміці, так і аналітично. І загалом — видовищно. Думаю, що новий TV- проект тільки виграв би від залучення різних експертів зі своїх, «рідних», профільних питань. Шлях до досконалості, безумовно, цікавого проекту — в переході до тематичної, спеціалізованої експертизи, з прямими телевізійними (поряд зі студійною спів-присутністю) включеннями експертів і експертних знань до сюжетів, які становлять основний інформаційно- політичний стержень дня.
Олеся ОСТРОВСЬКА, Центр сучасного мистецтва (Київ):
— Така програма — це дуже складний формат для гостя програми. Але все залежить від професійності ведучого і, здається, пан Кисельов дає собі в цьому раду. Інша справа, що, скажімо, сам інтер’єр студії страшенно «передизайнований» — забагато елементів, котрі відволікають увагу. Але однак це безумовно цікава і справді нетипова для українського телебачення програма новин, і якщо запрошуються, як правило, цікаві гості (я так розумію, йдеться про те, щоб запрошувалися власне цікаві люди), то це, безумовно, підвищує інтерес глядачів до програми також. Якщо ж, наприклад, говорити про конкретну програму — з Юрієм Онухом, то з його відгуків я знаю, що для нього це було одне з найцікавіших інтерв’ю, які він давав, оскільки вдалося власне мати розмову з ведучим, а не просто відповідати на окремі, не пов’язані між собою питання.
Георгій ПОЧЕПЦОВ, доктор філологічних наук, професор, завідуючий кафедрою інформаційної політики Української академії державного управління при Президентові України:
— Я б не хотів перебільшувати новизну цього проекту. Все це у тій чи іншій формі є і було. Але і не можна применшувати якість реалізації, яку ми отримали в результаті саме у цьому варіанті. Можна перерахувати наступний набір «щасливих» відмінностей (як у дитячій картинці — «знайдіть сім відмінностей»):
1. Д. Кисельов не зациклений на собі, на своїх думках, як це, наприклад, часто зустрічається у В. Піховшека, який на екрані може просто зануритися у себе, одночасно втративши свого глядача.
2. Д. Кисельов — принципово особистісний, на відміну, наприклад, від журналістів «Інтера», які часто перетворюються просто у дикторів, тим самим реалізовуючи себе як читці на екрані.
3. Радує набір «гостей» програми, які, хоч часто і мають слабке відношення до суті подій, що відбуваються, як це бачимо, наприклад, у випадку А. Куркова, але все одно вони поки йдуть iз якісного списку.
4. Д. Кисельова відрізняє швидке реагування на події, що було під час приходу Є. Марчука, тобто експлуатується найголовніша властивість телебачення — збіг у часі події та її висвітлення.
5. У Д. Кисельова (принаймні досі) не присутня явна політична заангажованість, яка часто зустрічається на ряді інших каналів, вона ж дуже сильно шкодить сприйняттю подібних препарованих новин.
6. Д. Кисельов не тільки легко ситуативно переключається, як це робить, наприклад, Р. Скрипін на СТБ, але він володіє більш глибокими і сильними асоціаціями.
7. Д. Кисельов повен уваги і поваги до гостя, що не виглядає натягнутим чи штучним, а цілком щирим. Коли говорить гість, Д. Кисельов на екрані мовчить не тому, що шукає у папірці своє наступне запитання, як це буває у багатьох наших ведучих, а тому, що він слухає свого гостя, який йому справді цікавий.
Ці сім відмінностей і роблять даний проект якіснішим і глибшим, ніж у його попередників та «сучасників». І він є однiєю з відповідей на випад проти «варягів», що якось прозвучав у нашій пресі. Критикувати, тим більше, звисока, завжди легше. Робіть краще, і саме це буде тією відповіддю, якої чекає від вас глядач.
