ЩОДЕННИК

У поштову скриньку завжди вкидають купу мотлоху. Здебільшого це реклама: пігулки для похудіння, меблі для розповніння і т.iн. Не знаю, хто користується цими порадами, але напевно, якщо вкидають, значить мають зиск. Принцип, як у казино: відвідувач думає, що прийшов виграти, але заклад працює виключно на прибуток… Так і в скриньці — усе привабливо, дешевше буває тільки задарма; залишається лише зателефонувати. Якщо до цього додати мегабайти сміття, що їх регулярно скидають на мій e-mail, то мимоволі виникає думка організувати якщо не комітет боротьби з «поштарями», то хоча б яку-небудь невеличку партію, скажімо, «За чисті скриньки» чи «Противники реклами», довівши цим їхню кількість до рівня нашого найближчого сусіда Польщі.

А ще в чудо-скриньці постійно знаходжу всілякі газетки. Під логотипом однієї зазначено щось на кшталт «безкоштовна газета …ого району міста Києва». Назви рубрик: «Ми — кияни», «Що нового?», «Корисна інформація» та «Влада — для народу». Особливо тішить остання — так, ніби влада це тимурівська команда Прометеїв, яка періодично видобуває щось неймовірно важкодоступне та вкрай корисне і по-робінгудівськи роздає це спраглому народові. Просто бджілки. На фото — п’ять чільних достойників району і всі, як один, прагнуть «прямої лінії» iз читачами. Трошки вище «Конкретні справи»: у квартирі №12 здійснено ремонт розеток, біля будинку №13 полагоджено світлофор, громадянці П. надано роз’яснення щодо неможливості заміни телевізора…