Не вистачало власної iнформацiї та інтерпретації...
Лише 34,5% жителів Києва задоволені роботою вітчизняних ЗМІ з висвітлення ходу антитерористичної операції. Про це свідчать дані опитування, проведеного соціологічною компанією «СОЦІС». «День» звернувся до своїх експертів із проханням прокоментувати такі оцінки роботи українських ЗМІ з боку споживачів інформації: «Як ви вважаєте, із чим пов’язана така низька оцінка? Як ви особисто оцінюєте роботу вітчизняних ЗМІ із цього погляду?»
Вадим СКУРАТІВСЬКИЙ, мистецтвознавець:
— Це похідне від загальної, можна сказати, планетарної бездарності засобів масової комунікації (українських чи російських або американських), які висвітлюють поточний історичний процес. Рiч у тому, що це родова вада, родовий дефект самої системи ЗМІ, яка не вміє дати якийсь більш-менш виразний і переконливий парафраз того, що відбувається у світі. Я думаю, що це, у свою чергу, похідне від фундаментальної бездарності сучасного журналіста. Колись Грибоєдов сказав про те, що журналісти — сволота світу цього, що живе за рахунок нутрощів, які димують. Жити вони вміють, але висвітлювати, так би мовити, структуру ось цієї самої світової утроби, на жаль, не можуть. Інших причин я не бачу. А CNN це чи київські мас-медіа, чи московські — мені вже начебто й усе одно, тому що я не вірю ні тим, ні другим, ні третім.
Володимир ВОЙТЕНКО, доктор медичних наук, професор:
— Мій досвід пiдтверджує, що коли відбуваються такі непересічні, глобального значення події, найоперативніше працює CNN. А найраніше побачити пряме включення CNN можна по російському каналу НТВ. Мені здається, що саме виходячи із цих міркувань, багато хто з наших телеглядачів віддає перевагу не київським каналам, а московським (власне, вони можуть і не знати, що показують по наших найбільших телеканалах — «1+1» та «Інтер»). Із цим, можливо, й пов’язана така оцінка діяльності вітчизняних телеканалів.
Іще хочу сказати, що особисто для мене (не знаю, як для інших) багато означає особа ведучого, який мені подобається або не подобається. Це моя особиста думка, я не маю наміру її нічим підтверджувати, але ведучі на каналі «Інтер» мені не подобаються. Набагато більше подобаються ведучі на каналі «1+1». А от якщо мова йде про канал НТВ, то я взагалі не звертаю уваги на ведучих: там включають CNN.
Сергій МАКЄЄВ, доктор соціологічних наук, Інститут соціології НАН України:
— Я б не сказав, що 34,5% — це дуже низька оцінка діяльності вітчизняних ЗМІ. Крім того, соціологи добре знають, що задоволення й незадоволення — вельми специфічний показник настрою громадян. Дуже часто незадоволення роботою ЗМІ зовсім не означає, що індивіди отримують мало інформації або ця інформація невиразна й незрозуміла їм. Дуже часто це пов’язано з тим, що події, які привертають загальну увагу, не подаються з тією ж мірою гостроти й драматизму, які характерні, скажімо, для сприйняття цих подій читачами газет, радіослухачами й телеглядачами в тих же Сполучених Штатах Америки.
Із другого боку, задоволення чи незадоволення слухачів і читачів — найчастіше дуже непряма оцінка якості роботи ЗМІ. Вона, звичайно, може братися до уваги діячами засобів масової інформації. Вони, звичайно, могли б спитати себе, чому так відбувається, й спробувати це з’ясувати, але не відносити це прямо до оцінки якості своєї роботи або якості тієї інформації, яка стосується цієї події.
Крім того, сьогодні потік цієї інформації навіть не стільки вітчизняного виробництва, скільки виробництва провідних світових агентств (особливо це стосується відеоряду, який супроводить, скажімо, наші теленовини або газетні новини). Звичайно, американці пишуть про це й більше, й докладніше, й — у деяких випадках — таємничіше, ніби зачаровуючи читача новими, невідомими подробицями. Нічого цього в нас немає. І, можливо, частково багато наших читачів і слухачів незадоволені якраз тим, що їх недостатньо інтенсивно зачаровують, як я вже казав, подробицями й таємничими деталями.
Я по дуже багатьох каналах стежу за тим, як розгортається ця операція. Зрештою, бажаючі завжди можуть звернутися до ресурсів Інтернету, знайти там найсвіжіші новини. Однак я не уникаю знайомства з тим, що пишуть у наших засобах масової інформації, і не відчуваю, скажімо, ніякої незручності за те, що і як у нас пишуть про антитерористичну операцію, — порівняно з тим, що і як, наприклад, пишуть у тих же польських газетах або в «Нью-Йорк таймс».
Георгій ПОЧЕПЦОВ, завідувач кафедри інформаційної політики Української Академії Державного Управління при Президентові України:
— Перше — ми маємо недостатньо деталізовану інформацію, оскільки Україна не має власних кореспондентів. В цьому випадку лише «Інтер» мав своїх людей на місці подій. Але ми не беремо чисту інформацію. Ми завжди беремо її з інтерпретацією. Друге — ця інформація не є пристосованою для українського споживача. Тобто ми не знаємо, чи є вона поганою чи доброю для українців. І третє — оперативності вже недостатньо. Немає власної аргументації. В світі відбуваються важливі події, які потребують власних інтерпретацій, а саме це й становить сутність ЗМІ.
