Труба, скручена в гордіїв вузол
Україна, схоже, знайшла спосіб хоча б частково уникнути драконівських квот на поставку труб в Росію. Корпорація «Індустріальний Союз Донбасу», яка цього тижня придбала в держави Харцизький трубний завод, оголосила про плани щодо створення міжнародного консорціуму з російськими постачальниками українських труб. Голова ради директорів «ІСД» Сергій Татута запевняє, що попередні домовленості з російською стороною вже досягнуті. До складу консорціуму увійдуть металургійний завод ім. Ілліча, Азовсталь, Харцизький трубний завод, Перший український міжнародний банк, банк «Кредит Свіс Фьост Бостон», а також новостворена структура, що об’єднає всі російські нафтогазові компанії, зацікавлені в українських трубах великого дiаметру. Створенням структури в Росії, за словами Сергія Татути, безпосередньо опікується адміністрація Путіна. Вона ж має забезпечити, щоб згідно російського законодавства, рух товару в межах одного консорціуму не вважався експортно-імпортною операцією і, відповідно, не підпадав під дію нинішніх квот.
Квота на поставки труб в Росію діє з травня до кінця цього року. Її обсяг — 413 тисяч тонн, сьогодні майже повністю вичерпаний українськими заводами. За підсумками року, загальний трубний експорт, згідно з урядовими зобов’язаннями України, не має перевищити 620 тисяч тонн. Це удвічі менше, ніж було експортовано в Росію минулого року. Підставою для запровадження квот стали скарги російських виробників труб на поставки аналогічної продукції з України за демпінговими цінами.
Постраждали від цього рішення не тільки українські заводи, а й нафтогазові компанії Росії, зацікавлені в дешевших і якісніших трубах. У підсумку, спільно з власниками українських трубних підприємств, вони створили своєрідне лоббі і зараз воно й проштовхує через адміністрацію президента Путіна проект створення міжнародного консорціуму. Для чого таким складним способом вирішувати проблему квоти, якщо її можна просто скасувати, варто було б запитати у росіян. Наразі це можна пояснити виключно особливостями тамтешнього менталітету.
Інший український метало-трубний гігант — дніпропетровська компанія «Інтерпайп», паралельно шукає свої шляхи уникнення квот. Через суд у Росії, за позовом російських же компаній-споживачів, зараз доводиться, що насправді з України завозяться труби, аналогів яких в Росії не виробляється, а якщо й виробляється, то не відповідає вимогам до якості. Рішення суду з цього приводу очікується у вересні. Якщо воно буде позитивним, «Інтерпайп» значною мірою уникне квоти. Якраз у вересні заводи компанії остаточно вичерпають свою експортну квоту. Зараз до групи «Інтерпайп» належать Нікопольський трубний завод, Нікопольський завод безшовних труб, Нікопольський завод стальних труб «ЮтіСТ» та Нікопольський завод нержавіючих труб.
З огляду на останні дії українських трубних компаній можна відзначити, що вони вирішують торгівельні проблеми з Росією якщо не ефективніше, то значно енергійніше, ніж це робив уряд. Відтак приватизація промислових гігантів вже дає перші наочні плоди. Там, де безсилі керівники держави, успішно використовується приватний інтерес. Причому інтерес не тільки українських експортерів, а й російських імпортерів.
