У приватному порядку

Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості у 2000 році закінчив розробку програми ЄТОН — єдиної технології обслуговування населення. Кістяк програми передбачає наступне. Державним центрам зайнятості (ЦЗ) необхідно налагодити ділові стосунки з роботодавцями. Необхідно вивчити причини, через які конкретні люди не можуть знайти собі роботу. Розподіляти клієнтів на цільові потоки. Реорганізувати структури самих ЦЗ.

З початку 2000 року програму ЄТОН як експеримент введено у шести центрах зайнятості в Україні. ЦЗ, які працють по-новому, значно покращили свої показники. Зокрема, Ірпінський міський ЦЗ Київської області працевлаштував за 2000 рік на 85,5% клієнтів більше, ніж у попередньому році (журнал «Трибуна» 2001, № 5 — 6).

Державні центри зайнятості є основними постачальниками статистичної інформації з проблем працевлаштування. За цими даними, зростання безробіття в Україні припинилося. Якщо раніше воно щорічно зростало в середньому на 10%, то у 2001 році збільшилося усього на 2,7%. На мій погляд, це зниження говорить швидше про зростання недовір’я громадян до держструктур будь-якого типу. Адже приватні фірми з працевлаштування відкриваються щодня, і потік клієнтів до них не припиняється. За нашими підрахунками, на сьогоднішній день у Києві працює понад сотню кадрових агентств та близько двадцяти рекрутингових. У рекламному відділі тижневика «Пропоную роботу» автору повідомили, що тираж їхнього видання тільки за останні півроку виріс з 16 до 29 тисяч. Якось ці дані не пов’язуються з інформацією про те, що зростання безробіття в Україні припинилося. Швидше, навпаки.

Ось думки представників кадрових і рекрутингових агентств з приводу того, які проблеми сьогодні найбільш актуальні на ринку праці — з їхнього погляду.

Менеджер КА «Імплоймент» Віта Віталія: «Тепер на ринку праці жорсткий відбір. Роботодавців цікавлять навіть зовнішні дані кандидатів. Секретарів-референтів всі хочуть бачити довгоногими блондинками. А іншим куди діватися?»

Менеджер КА «Киянка» Світлана Гребенник: «Вирішити питання повного працевлаштування в Україні нам заважає погане висвітлення роботи кадрових агентств у засобах масової інформації».

Менеджер-адміністратор КА «Віват» Ірина Чепурко: «Сьогодні на ринку праці склалася невідповідність між тим, у скільки себе оцінює претендент, і тим, що пропонує роботодавець. Претенденти хочуть отримувати високу зарплату, навіть при низькій кваліфікації. Роботодавець може шукати фахівця, наприклад, з вищою освітою, знанням комп’ютера та іноземної мови, який має досвід роботи у даній специфіці, — на 200 доларів».

Директор рекрутинг-сервіс «Sales — Персонал» Ігор Бондарчук: «Основна проблема — недостача кваліфікованих кадрів».

Стаття 43 Конституції України свідчить: «Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії і виді трудової діяльності, реалізовує програму професіонально-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів, відповідно до соціальних потреб».

Наша Конституція далека від мирської суєти. Вона як ідеал, до якого поки можна тільки прагнути.

Не можна обійти увагою думку політичних сил України.

Прес-аташе партії «Яблуко» Оксана Рознай: «Коріння безробіття треба шукати в необхідних економічних реформах. Зниження податків приведе до виходу капіталу і підприємців із тіньового бізнесу. Це, по-перше, дозволить наповнити бюджет, що вирішить питання освіти, перекваліфікації і соцзахисту, а, по- друге, дасть можливість створити нові робочі місця».

Такий висновок можна зробити з думок самих безробітних.

Світлана, 28 років, освіта середня, технічна, бухгалтер, 8 років стажу: «Заплатила кадровому агентству 20 гривень за те, що поставили на облік, і ще десять — за резюме. Чотири місяці пройшло — від них ні слуху ні духу. Дзвоню, кажуть, що поки для мене немає вакансій».

Ігор, 21 рік, освіта середня, недавно демобілізувався: «Читаю оголошення: «Потрібен вантажник. Резюме присилати факсом». Це ж анекдот. І всім, головне, менеджери потрібні. Вони скоро будуть набирати менеджерів зі збору склотари зі своїм об’ємом робіт».

Валерій, 25 років, освіта вища: «Програміст — влаштувався на фірму. Відомий інтернет-провайдер. Брали через рекрутинг менеджера проекту. У процесі роботи виявляється — їм потрібен хлопчик на побігеньках. Самі не знають, чого хочуть».

Олена, 21 рік, освіта вища, технічна, випускниця київського вузу: «Без стажу на роботу не влаштуєшся. А де його взяти? Я тільки інститут закінчила».

Оксана, 37 років, педагог: «У оголошеннях суцільні гербалайфи та мережевий маркетинг. Мені учора одна компанія запропонувала купити за 100 доларів, щоб потім продати родичам і знайомим, що б ви думали? Росу, яку спеціально вранці збирають у горах Тянь-Шаню. Вони що, нас зовсім за ідіотів вважають?»

Володимир Петрович, 48 років, майор у відставці, танкіст: «А мені хоч лягай і помирай. Старий вже. А дітям допомагати треба, внучата ростуть».

Євген, 32 роки, освіта вища, інженер-будівельник: «Злодії ці агентства! З мене у рекрутинговій конторі хотіли грошей здерти. Ви ж, кажу, рекрутинг. А панночка мені пояснює: «Це ми за анкету». Кадрові агентства, ті навіть вакансії вигадують, тільки б з тебе останню двадцятку витягнути».

Справжньої кількості безробітних в Україні не знає ніхто. Але одне, напевно, зрозуміле кожному. За статистичними мільйонами чи тисячами стоять діти тат і мам, які сьогодні не можуть знайти роботу.