Черномирдін обіцяє розмовляти по-українському
«Я б ні в яку іншу країну не поїхав ні послом, ні кимсь іншим. Мені посади непотрібні, я все пройшов. Але мені зрозуміло, що треба робити і в Росії, і в Україні», «з того, що я пройшов, не думаю, що це найскладніше», — заявив учора після прибуття в аеропорт «Бориспіль» посол Росії в Україні Віктор Черномирдін.
«Те, що мені доручено робити, — серйозно. Багато які проблеми мені відомі, але час іде, все змінюється. Я сумлінно робитиму свою справу», — пообіцяв він на першій прес-конференції. За словами Черномирдіна, він «із повагою ставиться до суверенітету держави Україна», і, на його думку, «ніякого іншого ставлення бути не може». «Не повинно бути стосунків, як між старшим і молодшим. Нас дуже багато поєднує. Я розумію, що треба зробити в такій ситуації, і зроблю все, щоб відносини розвивалися динамічніше». Черномирдін також пообіцяв, що вивчить українську мову.
Повага до суверенітету, однак, не перешкодила Черномирдіну зауважити, що запланований візит в Україну Папи Римського — то, «напевно, не дуже добре і не дуже правильно». Черномирдін, до речі, позавчора отримав благословення Патріарха Алексія II.
Можливо, якоюсь мірою мали рацію ті, які твердили, що Черномирдін, у будь- якому разі, спробує впливати на українські події, користуючись давньою дружбою із Президентом Кучмою. Та й не було, мабуть, в історії дипломатії випадку, щоб посол мав таку солідну політичну вагу й міг собі дозволити звертатися до багатьох представників політбомонду, до глави держави, в якій він акредитований, на «ти». Із другого боку, очевидно, мав рацію екс- міністр закордонних справ Борис Тарасюк, — питання в тому, яким чином і на чию користь використовуватимуться взаємини, що склалися між Кучмою та Черномирдіним. Принаймні навряд чи варто вважати Черномирдіна «генерал-губернатором», як уже поспішили висловитися російські ЗМІ. Чи зазнаватиме Україна тиску і диктату, як це вже бувало, залежить від неї самої, хоч би хто був російським або американським послом.
АКТУАЛЬНИЙ КОМЕНТАР
«Перші кроки» Віктора Черномирдіна по українській землі в новій якості учора прокоментував «Дню» секретар РНБОУ Євген МАРЧУК.
— Факт призначення Черномирдіна послом Російської Федерації в Україні вже став предметом інформаційної і частково політичної боротьби. Очевидно, з його приїздом ця тема отримає певний допінг. Ваш коментар із цього приводу?
— Варто зазначити, що Росія демонструє дипломатичний клас. Черномирдін міг приїхати й раніше, але Кремль вичікував рішення стосовно прем’єра в Україні.
Відносини з Росією є багато в чому визначальними для зовнішньої політики України. Тому через призначення Черномирдіна в Україні дехто злякався, а дехто цьому зрадів. У будь-якому випадку, ця подія дуже істотно підіймає планку українсько-російських відносин, тим більше, поєднуючи дві функції в одній постаті — посол і представник президента із торговельно-економічного співробітництва з Україною. Природно, це відбивається на внутрішній політичній боротьбі в українському парламенті між прихильниками та противниками євроінтеграції і спричиняє природне пожвавлення: одні лякають посиленням російської експансії, а другі дуже чекають нового імпульсу в російсько-українських відносинах. Однак я думаю, що істина, як завжди, посередині. А всі наші внутрішньополітичні розмови із приводу призначення Черномирдіна не мають навіть мікроскопічного впливу ні на Росію, ні на Черномирдіна, який добре знає українські реалії, знає майже всіх провідних політичних діячів, не кажучи вже про Президента. На мою думку, із приїздом Черномирдіна розвіється ще один міф, яких було вже чимало за останні півтора року. Я впевнений, що Черномирдін досить скоро продемонструє, що з Росією треба працювати ефективніше, і всі наші, особливо націонал-демократичні, страхи швидко розвіються.
— Прогнози із приводу призначення Черномирдіна вкотре висвітлили набір думок в Україні щодо російсько-українських відносин. У зв’язку із цим, як би ви оцінили ступінь консолідації нашого політичного класу стосовно північного сусіда? Російська еліта часто демонструє єдину жорстку позицію стосовно України.
— Єдиної позиції в Україні немає, але це не зовсім погано. У нас чимало проблем у двосторонніх відносинах, які залишилися від минулого. Та й що гріха таїти, в Росії є політичні сили — на різних рівнях, — які ставляться до України по-експансіоністському, і треба про це пам’ятати. І те, що в Україні відносини з північним сусідом «екзаменуються» через, в розумному сенсі, полярні погляди, — це непогано. Із другого боку, якщо це все робиться на основі лозунгів і в полярних поглядах зашкалює антиросійська риторика (як це було днями під час затвердження прем’єр-міністра у виступах лідерів обох Рухів та інших), то це неконструктивно. Лякати свій електорат, переважно на Західній Україні, неіснуючою російською експансією, пов’язаною з призначенням посла, не слід навіть із погляду елементарної етики.
— Днями Юлія Тимошенко, висловлюючись про нового російського посла, сказала, що в Україні немає рівних Черномирдіну «за вагою» візаві.
— Це, напевно, Юлія Володимирівна з погляду бізнесмена сказала. По-перше, Черномирдін в Україні тільки посол. І статус посла дуже чітко обмежений за всього його впливу та всієї «ваги» в його країні. Посол, відповідно до писаних і неписаних законів дипломатії, дуже багато чого не може робити в країні перебування. По-друге, «за вагою» коректно порівнювати тільки двох послів, наприклад, нашого посла в Росії і посла Росії в Україні. А порівнювати посла з політиками країни перебування — це щось на рівні підготовчих курсів із політології.
