Чи виправдана заборона полювання на диких гусей?
Жили у бабусi два веселi гуси...» А скільки їх буває в Україні, коли вони перелітають з півночі на південь і назад, вирішили підрахувати чиновники з Мінекології. Й заборонили полювання на цю дичину, чим засмутили не лише мисливців, а й фермерів, власників земельних наділів, де ненажерливі птахи знищують озимину під корінь.
На початку весни в Українській спілці мисливців і рибалок (УСМР) при Новомосковській міськрайонній раді планували відкрити полювання на диких гусей. Влучити в них з рушниці на великій відстані не завжди вдається навіть досвідченому мисливцеві. Цей птах вирізняється великою обережністю, кмітливістю й навіть хитрістю. Як розповів єгер Володимир Петрович Сухой, який добре знається на звичках тварин, зграя гусей, перш ніж вирушити в переліт, висилає розвідника. Він, прозондувавши місцевість, подає знак ватажкові. Й лише потім здіймаються в небо всі інші. Дикi гуси відомi й своєю ненажерливiстю. Зробивши посадку на полі, птахи заковтують озимину, що зійшла, з блискавичною швидкістю. Не один фермер на Новомосковщині згадав диких гусей «незлим, тихим» словом. І вони, і голови сільськогосподарських підприємств благають мисливців: вийдіть з рушницями хоча б полякати диких нападників. Опудала, які розставляють на полях, не беруться до уваги. Гуси їх просто ігнорують. Збитків господарства завдають значних. А між іншим, за розумного підходу могли б отримувати прибутки. Й чималі.
Віктор САМАРСЬКИЙ , голова УСМР при Новомосковській міськрайонній раді:
— Люди, які приймають важливі рішення, на мою думку, просто не знаються на питанні. Гуси, осідаючи на озерах, не терплять на відстані 200 метрів навкруги ніякої іншої живності. Качка поруч з ними не уживається, а тому руйнуються її гнізда, від чого, звичайно, потерпає наше мисливське господарство. У нас чудові угіддя, величезні ресурси, але ми чомусь бідні. Тепер уже навіть наш Президент заговорив про проблему бідності. Тим часом, розумно господарюючи, ми могли б уникнути цього. Але нескінченні пусті циркуляри, розпорядження, що рідко базуються на здоровому глузді, зв’язують руки багатьом нелінивим господарникам. Прикро, що й на нас, членів УСМР, дивляться часто як на дійну корову. Розміри відрахувань постійно збільшують, і ніхто не думає про те, що ми більше за інших турбуємося про флору й фауну угідь, що для цього теж потрібні гроші. Ми чекаємо не вказівок, а конкретної, реальної допомоги, підтримки.
Лише цього сезону до Новомосковської райдержадміністрації звернулися директори сільськогосподарських підприємств із Знаменівки, Орловщини, Перещепиного, Багатого, Кирносівки й багатьох інших населених пунктів з проханням відкрити полювання на диких гусей. Вони, та й усі інші господарники, збитків зазнають величезних. Але цього в Києві помічати не хочуть. Отже, ситуація з дикими гусьми може скластися так, як і у випадку з вовком і лисицею. Останніх розплодилося стільки, що це вже стало загрозою для народного господарства.
Василь БИЧЕВНИК , заступник голови УСМР при Новомосковській міськрайонній раді Дніпропетровської області:
— Ми ж можемо добре заробити, полюючи на гусей, що, між іншим, і роблять у країнах, де державні мужі переслідують не власний інтерес, а загальнонародний. У Туреччині, наприклад, полювання на диких гусей поставлено на промислову основу. Там виставляють сіті, пастки, щоб затримати якомога більше вгодованих птахів, з яких виходить чудове консервоване тушковане м’ясо й безліч інших супутніх товарів. Люди багатіють, отримуючи чималі прибутки, а ми продовжуємо промовляти високі слова про необхідність відродження держави, а практично ж дедалі більше занурюємося в пучину злиднів і убогості. Дійсно про нас сказано: «Чого бідний? Бо дурний. Чого дурний? Бо бідний».
Євген ТАРАНЕНКО , мисливець УСМР при Новомосковській міськрайонній раді:
— Відомий факт, що на Полтавщині під час масового перельоту диких гусей зупинилася колона автомашин. Небо було сіре. При вправно організованому й вдалому полюванні ми могли б заробити чималі гроші, щоб на них закупити фазанів, збудувати нові фазанарії, тобто розвиватися, господарювати гідно, а не бути бідними родичами в рідної держави.
ВІД РЕДАКЦІЇ. Адресуючи цю публікацію насамперед чиновникам з Міністерства екології, ми готові не лише вислухати їхню точку зору, а й сподіваємося, що буде знайдено дійсно оптимальне, а не механічне розв’язання проблеми, що грунтується на знанні реальної ситуації.
