До ювілею — Бетховен та квартира
Репертуар головного диригента Національної опери України Володимира Кожухаря, який днями відзначив своє 60-річчя, величезний. Але для творчого вечора, який відбувся на сцені його рідного театру, він вибрав не балет чи оперу, де відчуває себе «як риба у воді», а вишукану класику, найулюбленіший свій твір — Дев’яту симфонію Людвіга ван Бетховена. За словами ювіляра, за 37 років творчості до спадщини великого композитора він звертався сотні разів і вважає цю симфонію вершиною симфонічної музики.
«Менше слів і побільше хорошої музики» — своєму кредо Кожухар не зрадив і цього разу, відвівши для офіціозу лише 10 хвилин. Ювіляру зачитали численні привітання, оголосили про вручення ордена «За заслуги» та вручили самий цінний подарунок від мерії — ордер на квартиру. На вечорі Володимир Маркович стільки пристрасті вклав у гру, продемонструвавши поліфонічні можливості оркестру, хору та солістів театру. Відчувався стиль та досвідчена рука маститого диригента, який в черговий раз підтвердив, що він нині є одним з найцікавіших маестро Європи. Вже в першій частині слухачі відчули космічний розмах музики. Поступово викристалізовувалася основна тема з її жорстким ритмом. Бетховен геніально втілив у звуках глибоке філософське відчуття одвічної боротьби людини, її сумнівів, смутку та печалі, серед яких — радість та щастя наче проблиск промінчика надії. Тривожно звучить оркестр у другій частині. Цілий букет мелодій: патетичне Адажіо, перетворене в ре-мажорне Анданте, витончені варіації, фантастичні сновидіння, останні такти, pianissimo — залишає публіку в глибокій зосередженості. І ось яскравий фінал: знаменита шиллерівська ода «До радості», що прославляє життя (солісти: Лідія Забіляста, Людмила Юрченко, Олександр Востряков і Тарас Штонда). Бетховенський заклик «Обніміться, мільйони» для нас сьогодні звучить особливо актуально. Композитор зумів «висікти вогонь із сердець», а Кожухар філігранно відчув та передав музику. У диригента дивне поєднання великого емоційного розмаху та яскравого сценічного штриха, тонкого нюансування та уміння розробляти деталі, бачити і чути твір загалом, підкреслити основні напрямки твору, передати композиторську концепцію. Його руки вокалісти називають «фантастичними», а танцюристи стверджують, що коли Володимир Маркович за пультом, то буде зіграно «в ногу» і всі артисти відчуватимуть себе впевненими на сцені. Оркестранти захоплюються тим, що він завжди бездоганно знає музичний матеріал, володіє пам’яттю, ніби у нього в голові комп’ютер, і уміє надавати класиці сучасного звучання. У біографії маестро є такий факт: після закінчення Київської консерваторії він стажувався у знаменитого французького диригента Ігоря Маркевича, вразивши отаннього тим, що за ніч вивчив найскладнішу партитуру Ігоря Стравінського.
Після закінчення концерту, незважаючи на протести ювіляра, його нинішні та колишні колеги продовжили вечір величальними промовами, епітетів не жаліли, називаючи його чародієм, магом і навіть маршалом музики, читали вірші, закидали букетами. Витіюваті возвеличення Володимир Маркович слухав з усмішкою, а потім iз властивим йому гумором парирував: «Ювілей — це коли багато квiтів, але ти ще живий». У фіналі співак і режисер Дмитро Гнатюк завів: «Многая літа...», підтриману хором та глядачами.
Отже, овації змовкли, попереду — нова робота. Адже диригент вважає, що життя кожного артиста — постійне сходження на вершину. Володимир Кожухар сповнений планів і мріє якомога швидше втілити їх у життя. У квітні він готує прем’єру — прокоф’євську «Любов до трьох апельсинів» (постановником спектаклю стане режисер iз Великого театру, професор Московської консерваторії Микола Кузнєцов). Нинi усі думки маестро зайняті цією оперою.
