Завтра слід просити пробачення
Наступного понеділка починається Великий піст. Він передує найбільшому християнському святу — Воскресінню Христовому, яке цього року святкується 15 квітня. Так співпало, що в перший рік III тисячоліття Воскресіння одночасно відзначають всі християни світу — православні, католики, греко-католики, протестанти та ін. Багато хто вважає це благодатним пророчим символом, знаком майбутнього єднання всіх, хто вірить у Ісуса Христа.
Великий піст — то довгий суворий, навіть похмурий період. Під час посту не справляють весіль та гучних банкетiв, уникають вуличних розваг, тоді не бажано хрестити дітей. У Росії ХIХ століття офіційно заборонялися театральні вистави, ярмарки, бали; жінки не вдягали яскравих декольтованих суконь та прикрас. Припинялися навіть сільські зимові вечорниці — під час посту людина має постійно молитися та каятися у скоєних гріхах, а жарти, залицяння, пестощі — то гріх.
Останній тиждень (він почався 19 лютого) перед Великим постом називається Масляною і має для християн багатьох конфесій особливе, хоча зовсім не релігійне, значення. Це гучні заговини перед постом, коли люди намагаються як наче накопичити в душі запас веселощів на довгі похмурі дні, до дна випити келих радостей земного буття. Православна церква називає цей тиждень Сирним — їсти м’ясо забороняється, але можна досхочу споживати сир, масло, рибу. З давніх віків головною ритуальною їжею Масляної є вареники з сиром та сметаною, які варили кожного дня цього тижня. Далі йдуть гречані млинці, смажені на смальці, капусняк, борщ iз рибою, молочні каші. Сир в давнину вважався окультною субстанцією, за допомогою якої можна було ворожити або навіть розпізнати сільську відьму.
Друга древня назва Масляного тижня — Колодій. Від слова, як думають деякі вчені, колода або колодка. Це куски дерева, сповиті пелюшками, які старі жінки, ходячи по вулицях та домівках, «в’язали» до ніг, до рук або до пояса певним людям. Насамперед парубкам, що не одружилися в період між Різдвом і Масляною. Або незаміжнім дівчатам, які відмовили сватам, не віддалися заміж. Від колодок треба було «відкуплятися» спиртним, солодощами, грошима. Все це пізніше ставало основою бучного — іноді аж занадто — гуляння, в якому брало участь все село.
Заговини святкують не тільки слов’яни й не тільки православні. Для Західної Європи це час великих вуличних карнавалів, які збирають тисячі учасників. Я мала нагоду бачити один такий карнавал у Франкфурті-на-Майні. Нескінченна процесія фантастично вбраних людей, очолених мером міста (у костюмі венеціанського дожа з великим червоним носом), годинами рухалася вулицями. З піснями, музикою, танцями, закидаючи глядачів на тротуарах цукерками, конфетті, а то й невеликими «бомбочками» якоїсь нешкідливої фарби.
Останній день Масляної — неділя Сиропусна або Прощена (25 лютого), коли всі повинні просити пробачення один у одного за провини цілого року. Кожен просить тричі і тричі чує у відповідь: «Бог простить!» Люди відвідують цвинтарі й просять пробачення також у померлих. Бо колись вірили, що коли Страшний суд зрештою відбудеться, то це станеться якраз Прощеної неділі увечерi. Деякі люди, особливо старі, весь Масляний тиждень не виходили з дому — аби не нагрішити перед самим Страшним судом.
На жаль, ми не маємо звичаю влаштовувати вуличні карнавали на Прощеній неділі. А так хотілося б помилуватися процесією, в якій вулицями столиці пройшли б всі наші знані, впливові, освічені, відповідальні й високопоставлені особистості... без масок. Ото було б видовище!
