Головне – «вчасно»
Як уже повідомляв «День», в четвер телеканал «1+1» виступив з заявою, у зв’язку з забороною в’їзду в країну 5 лютого свого інвестора Бориса Фуксманна.
Учора СБУ виступила з роз’ясненнями відносно мотивів своїх дій. З них випливає, що 5 лютого цьому громадянинові ФРН було відмовлено у в’їзді не лише в Україну, але і в Росію. У повідомленні прес-служби СБУ, текст якого переданий агентству Інтерфакс-Україна в п’ятницю, говориться, що 5 лютого 2001 року громадянин ФРН Борис Фуксманн «не допущений до в’їзду на територію Росії». Також СБУ повідомляє, що в 1977-му (!? — Ред. ) році Б. Фуксманну «за протиправну валютну і спекулянтську діяльність був закритий в’їзд до колишнього СРСР».
У заяві у відповідь каналу «1+1», яку вчора отримав «День», підкреслюється, що з заяви СБУ можна зробити «декілька цікавих висновків». По-перше, про те, що «в своїх діях по допуску чи недопуску іноземних громадян на територію України СБУ і сьогодні керується критеріями і інсинуаціями КДБ радянських часів». По-друге, як повідомили «1+1» «надійні російські джерела», «саме рішення СБУ (про відмову на в’їзд Б. Фуксманна в Україну. — Ред. ) стало мотивом недопущення Б. Фуксманна на територію Росії — відповідно до існуючої консульської угоди». І, по-третє, в заяві СБУ, звертає увагу «1+1», не названо жодної «істотної претензії», яка б могла «обгрунтувати заборону в’їзду Б. Фуксмана в Україну.» У заяві «1+1» уточнюється, що «протягом останніх п’яти років, коли Б.Фуксманн безперешкодно в’їжджав в Україну», СБУ «не мала до нього ніяких претензій». Крім того, в заяві телекомпанії говориться, що Вадим Рабінович «ніколи не був серед фундаторів телекомпанії «1+1».
Заборона СБУ на в’їзд інвестора «1+1», реакція у відповідь каналу і подальший обмін заявами надали змогу деяким вітчизняним ЗМІ констатувати перехід в публічну форму нової кланової війни. Але в цьому випадку швидше можна говорити про те, що всі ці події оголили існування протиріч не лише в рядах опозиції, але і серед структур, наближених до влади. Причому і у тих, і у інших все зводиться до зіткнення особистих інтересів. Внутрішні «війнушки», звичайно ж, послаблюють кожний з цих станів, закономірно викликаючи байдужість і апатію у пересічних громадян.
Дана історія з неоднозначними персонажами в головних ролях зайвий раз підтверджує необхідність діалогу в суспільстві. Силовики ж, незважаючи на весь негативний фон касетного скандалу, в черговий раз продемонстрували грацію слона в посудній лавці.
