«Триста спартанців» та «підвішений» реформатор

Ігор ШАРОВ, керівник депутатської групи «Трудова Україна»:

– Змінити Конституцію відповідно до всенародного волевиявлення депутати просто зобов’язані. Адже це пряма вказівка виборців, якою народні обранці нехтувати не мають права. Інакше ми знівелюємо зміст самого поняття «народний депутат».

Я передбачаю, що зібрати 300 голосів для зміни Конституції буде не настільки складно, як, можливо, виглядає на перший погляд. Усе-таки, у Верховній Раді працюють у переважній більшості помірковані й досвідчені політики, які не можуть не розуміти важливості й необхідності законодавчого втілення результатів референдуму.

Нехай не лякає, що парламентська більшість ще жодного разу не набирала такої кількості голосів у своїх рішеннях. Це станеться, бо по-іншому бути просто не може. А те, що на останньому засіданні Координаційної ради більшості були присутніми керівники «лівих» фракцій, які раніше принципово не відвідували цього зібрання, свідчить, що процес все-таки зрушився у напрямку конструктивної парламентської співпраці. Врахуймо, що більшість Верховної Ради постійно поповнюють нові члени, зокрема, це стосується нашої депутатської групи «Трудова Україна», яка на сьогодні є однією з найчисельніших.

Не виключається також можливість застосування у найближчий час певних тактичних ходів усередині самої більшості, які дозволять полегшити акумулювання необхідних для завершення імплементації голосів...

І не варто, можливо, занадто багато уваги зосереджувати на питанні імплементації, бо на даному етапі вона не повинна заступати важливість прийняття інших законопроектів – наприклад, цілої низки кодексів, бюджету на наступний рік, тих нормативних актів, що нарешті остаточно впорядкують політико–правове поле країни та захистять інтереси людей праці.

У цьому зв’язку особливо важливо зуміти уникнути протистояння як усередині парламенту, так і у стосунках Верховної Ради з виконавчою владою. Ще більш згубним було би загострення ситуації в уряді, яке би могло перерости в урядову кризу. Однак передумови для неї, як на мене, перебільшені. Ще раз підкреслюю, що ми налаштовані під час 6-ї сесії менше говорити про роботу, а більше реально працювати.

Іван ЧИЖ, голова ради партії «Всеукраїнське об’єднання лівих «Справедливість»:

— Сьогодні нереально набрати 300 голосів для одномоментного вирішення питань імплементації. І проблема не в тому, що хтось комусь протистоїть. Проблема в тому, що немає необхідного механізму законодавчого розв’язаня конституційних змін. Я не підтримую тих, хто свого часу заперечував референдум як такий замість того, щоб включитися в роз’яснення своєї позиції і домогтися іншого результату на референдумі. Я також не можу підтримати і тих, хто заперечує юридичну суть вже прийнятих на референдумі рішень. Бо можна мати сумніви (вони також є і в мене) щодо того, хто був ініціатором цієї «народної ініціативи», як робився результат, але коли питання референдуму вже пройшли через Конституційний суд і немає жодних юридичних підстав не визнавати їх, ВР зобов’язана ці результати імплементувати. Важливо лише, в який спосіб. Я не думаю, що варто застосовувати спосіб залякування чи інших варіантів загострення ситуації на поверхах влади. Це можна зробити продуктивніше. Можливо, довше, але реально продуктивніше і з меншими втратами — через послідовне наближення по кожному конкретному питанню. Ми маємо три питання, які Президент вніс і які пройшли процедуру підтримки Конституційного суду. Потрібно провести широкі консультації у парламенті між представниками різних політичних сил і знайти компроміс з питання, яке викликає найменше протиріч. Але при цьому потрібно чітко зафіксувати знайдену домовленість, подати паралельно із зміною до Конституції конкретинй законопроект, який розв’язує конституційну норму. Спершу «проходить» закон, який не потребує 300 голосів, а потім йде зміна відповдної норми Конституції. Таким чином всі проблеми знімаються. В такий спосіб це буде не одномоментне підтримання усіх трьох питань, але реальне наближення до їх поступового вирішення. Таким чином можна уникнути протистояння, перекосів в гілках влади (існує думка, що після імплементації рішень референдуму президентська гілка влади вивищується, а законодавча втрачає свою вагу).

Якщо врахувати, що уряд рік після затвердження Програми не чіпають — то кризи немає. Але з точки зору реального життя, особливо з огляду на наближення осінньо-зимового періоду, з огляду на те, як буде працювати енергетика, як будуть почуватися люди, як працюватиме система соціального захисту, як працюватиме економіка — кожне з цих питань може стати глобальним для уряду і викликати питання можливості виконання цим урядом своїх функцій. Мені здається, що уряд не допрацює рік, який йому передбачався, без змін у своєму складі.