Журналісти рідко коли перемагають у районних судах

Учора на брифінгу у Верховному суді України суддя Верховного суду Іван Домбровський познайомив журналістів з практикою вирішення судами справ за позовами до засобів масової інформації 1999 року за результатами узагальнення, яке зробив вищий судовий орган на прохання, як підкреслив Іван Петрович, «самих журналістів та Спілки журналістів». Останнє подібне узагальнення робилося два роки тому. Під час нинішнього дослідження було переглянуто близько 500 справ — як із провінції, так і зі столиці. Його результати стануть основою для внесення поправок до постанови спецiального Пленуму Верховного суду. Запланований Пленум уже кілька разів відкладали протягом цього року, оскільки очікувалося, що Верховна Рада все- таки визначиться із законопроектом про верхню межу грошової компенсації в позовах до преси. Але процес дещо затягнувся, і тому підсумки узагальнення Верховного суду були представлені журналістам дещо раніше за саму подію.

Проведене узагальнення показало, що суди в основному правильно вирішують подібні спори. Щоправда, як констатував Іван Домбровський, «на районному рівні журналісти виграють справи поки ще рідко. Але коли справа доходить до обласних і вищих судів, то показник перемог змінюється на їхню користь». В узагальненні називаються основні помилки в застосуванні судами чинного законодавства. Часто вони полягають у неповному з'ясуванні обставин, які свідчать про нанесення особі морального збитку, у визначенні розміру компенсації і неналежному мотивуванні прийнятих рішень. Окрім того, суди не завжди перевіряють, чи є редакція юридичною особою, не завжди визначають, у чому полягає опорочення честі і гідності позивача, якими неправомірними діями воно здійснене, не завжди повною мірою з'ясовують джерело виникнення неправильної інформації, іноді визнають обгрунтованими вимоги, коли критичне висловлювання в ЗМІ торкається певних органів державної влади, а не конкретних осіб.

Аналіз позовів до ЗМІ також продемонстрував, що позивачі часто завищують суму компенсації морального збитку, і суди без достатнього вивчення справи погоджуються з нею, що призводить до закриття видань. Подібна практика народила ідею внести поправку до Закону про засоби масової інформації з вказівкою максимальної межі грошової компенсації. Зараз ця ідея активно лобіюється самими засобами масової інформації, в неї є прихильники як у Верховному суді, так і у Верховній Раді. І в той же час є багато противників — особливо серед тих, хто налагодив конвеєр поповнення партійної скарбниці за рахунок виграних процесів, — обізнані люди зараховують до таких насамперед прихильників лівих ідей. Іван Домбровський на правах ведучого брифінгу дозволив собі висловити свою особисту точку зору на цю проблему. Він вважає, що положення Закону про те, що розмір штрафу визначає суддя, повинно залишитися недоторканним, оскільки «розумний суд, якому зараз доручено розглядати справи з можливим винесенням вироку про довічне ув'язнення, може впоратися з таким завданням і при бажанні вiрно визначити нормальну суму моральної компенсації, що відповідає справі, яка розглядається» (кінець цитати). Бурхлива реакція на ці слова журналістів, присутніх у залі, показала, що вони не зовсім упевнені, що дочекаються появи винятково мудрих суддів на районних рівнях, де звичайно розглядається більшість позовів.

Як налагодити механізм роботи закону, щоб він, як природний добір, відсіваючи недобросовісні мас-медіа, в той же час захистив «четверту владу» від претендентів легкої наживи, від тих, хто плутає свою честь із честю мундира, — одна із серйозних назрілих проблем суспільства. Сам факт, що Верховний суд організував цю зустріч, є дуже показовим, це одна зі спроб — нехай вона торкається тільки однієї з публічних професій — журналіста, — дати громадськості уявлення про те, як вона може відстоювати свої права.

КОММЕНТАР

Ігор ЛУБЧЕНКО, голова Національної спілки журналістів України:

— З пропозицією провести подібне вивчення ситуації і на основі його провести Пленум Верховного суду з приняттям відповідної постанови наша спілка звернулася до голови Верховного суду після того, як у грудні минулого року Верховна Рада вдруге провалила законопроект про обмеження суми судових позовів до ЗМІ. Тоді ж за нашої ініціативи по областях пройшли круглі столи за суддями і головними редакторами видань. Пропозиції, які прозвучали на них, були нами зібрані і узагальнені, а в квітні ми зустрілися з комісією, яка готувала проект постанови Пленуму Верховного суду. Але в травні знову з'явилася надія, що Верховна Рада повернеться до розгляду законопроекту, тому Пленум вирішили відкласти. Але цей законопроект не пройшов ні у червні, ні в липні — Верховна Рада не проголосувала навіть про внесення його до порядку денного. Сьогодні ми з цього приводу скликаємо прес-конференцію разом iз членами Комітету Верховної Ради з питань захисту свободи слова. Але якщо цей законопроект так і не буде прийнятий, то Пленум Верховного суду повинен своєю постановою дати роз'яснення судам, наприклад, як відмежовувати критику від образи, факт від його коментаря. Вона не може дати роз'яснення, що сума не повинна перевищувати певну суму без її затвердження Верховною Радою, проте може до цього підвести. А якщо законодавчо буде прийняте обмеження (ми пропонуємо 2,5 тисяч гривень), тоді у постанові Пленуму будуть лише організаційні роз'яснення. Зараз чекаємо вересня, щоби побачити, чи пройде законопроект через Верховну Раду. Але я боюся, що цей законопроект не пройде, бо зустрічався з лідерами фракцій соціалістів та комуністів і не відчув у них особливого бажання підтримати цей законопроект.