У правосу д дя в нас мало хто вірить
Мені не відомі випадки успішного захисту громадянами України своїх прав. Можливо, такі прецеденти є, але на практиці стикаєшся тільки з поголовним порушенням прав. Приміром, я, навчаючись у комерційному вузі, зіткнулася з таким: оплату нам затвердили в у.о. Декілька семестрів ми платили справно, але коли курс долара почав різко зростати, наша група збунтувалася. Пішли до керівництва інституту, принесли постанову Кабміну, яка прямо забороняє вести розрахунки в іноземній валюті або прив’язувати їх до курсу. На це нам відповіли: «Звичайно, юридично ви праві. Але попереду у вас держіспити, захист… Вирішуйте самі, що для вас краще…» І це були слова викладача правових дисциплін. Зрозуміло, що в такій ситуації про якийсь захист своїх прав не могло бути й мови.
Інший приклад. Мою знайому скоротили з роботи без виплати «підйомних» — тримісячної зарплати. На її вимоги колишній роботодавець ніяк не відреагував. Їй підказали, що це порушення її прав, що вона має право подати до суду. Але, щоб подати заяву до суду, треба було їхати в Тернопіль, оскільки головний офіс та юридична адреса цієї фірми містяться там. Дізнавшись, що заяву треба подавати за місцем перебування відповідача, подруга назавжди відмовилася від цієї думки, оскільки грошей у неї було недостатньо навіть для проїзду Києвом у пошуках нової роботи, не кажучи вже про те, щоб їхати в незнайоме місто. Тим більше, що в правосуддя в нас мало хто вірить. У багатьох давно склалася думка: «Правий той, хто більше платить». Та люди часто просто й не знають, до якого суду звернутися, яким чином це зробити, як довести факт порушення.
І справа, напевно, навіть не в правосудді, а в тій системі неправових відносин, яка склалася в нашому суспільстві. Прикладів безліч: «розбірки» контролерів з пасажирами в громадському транспорті, порушення прав споживачів, постійні приниження честі й гордості на роботі, в сім’ї, в громадських місцях. А діти? Підлітки? Грубість по відношенню до них у школах, таборах взагалі не розцінюється як порушення їхніх прав. І захистити себе більшість із них взагалі ніякими способами не може, не те що законно-правовим.
Звичайно, існують громадські організації, які надають безкоштовні юридичні консультації, психологічну допомогу (я, наприклад, знаю про київський Центр із захисту прав жінок). Але ця структура поки недостатньо розвинена.
