Володимир БРОННИКОВ: Ситуація на енергоринку має бути прозорою для платників податків

Того ж дня на річних зборах Українського ядерного товариства виступив колишній директор Запорізької АЕС, виконувач обов’язків президента товариства Володимир Бронников. Він зазначив, що вже протягом дев’яти років в Україні немає професійного державного управління атомною енергетикою. За його словами, до управління паливно-енергетичним комплексом в уряді прийшли люди, які не знають, що таке серйозно організована атомна галузь і як вона має регулюватися. Займаючись тільки одномоментними питаннями, вважає В.Бронников, ми створюємо великі проблеми у функціонуванні «всієї атомної інженерії», тоді як «Україні атомна електроенергія потрібна як хліб».

Збори обрали Володимира Бронникова президентом УЯТ, академіка Вiктора Бар’яхтара й Михайла Уманця — віце-президентами.

Кореспондент «Дня» взяв інтерв’ю в новообраного керівника цієї авторитетної організації, що об’єднує вчених і атомників-практиків нашої країни.

— Як ви оцінюєте роботу НАЕК «Енергоатом»?

— В «Енергоатома» є великі проблеми. Ті цілі, які декларувалися керівництвом компанії під час її створення, а також усіма наступними її керівниками, не реалізовано. Серед причин є й об’єктивні: ці люди відчули на собі пресинг різноспрямованих, у тому числі й кланових, інтересів. Частково їхня невдача пояснюється також неготовністю до цієї ролі, небаченням ними шляхів організації атомної енергетики, що створювалася для потреб іншої держави — СРСР.

— Якою ви бачите нову концепцію «Енергоатома», адже ядерне товариство не може й не повинно стояти осторонь від вирішення цієї проблеми?

— Компанія має зосередитися на формуванні й забезпеченні виконання державної програми підтримки й розвитку атомної енергетики. В державі потрібно створити спеціалізовану інфраструктуру — инжинірингові, ремонтні, машинобудівні й електромашинобудівні підприємства, наукові й проектні організації, учбові заклади. Тільки після цього можна буде намітити розвиток.

Атомними станціями треба керувати через економіку, залишивши їм цілковиту, як кажуть юристи, каналізовану відповідальність за безпеку їхньої експлуатації протягом усього терміну роботи АЕС і за виробництво електроенергії. По суті, я маю на увазі холдингову систему.

— Тобто, ви за те, щоб повернути АЕС цілковиту фінансову самостійність?

— Ні. НАЕК має за дорученням держави відігравати роль професіонального власника АЕС, маневруючи їхнім прибутком, витратами майбутнього періоду, витратами на виведення певних об’єктів з експлуатації, витратами на страхування міжнародних і внутрішніх ризиків від використання атомної енергії. Тобто, не йдеться про те, щоб АЕС пішли з «Енергоатома».

— А де вихід із фінансового тупика, в якому опинився «Енергоатом»?

— Достовірної інформації з цього приводу немає. Компанія мала б представити громадськості докази, що її фінансово-економічна діяльність ведеться оптимально. Треба зробити публічною й ситуацію на енергоринку. Ми повинні показати суспільству, платнику податків, що реалізація електроенергії відбувається за оптимальною методикою й відповідає українському законодавству (зараз не відповідає). В країні йде боротьба з обленерго, яким ми заздалегідь створили занадто хороші умови. Вони не купують електроенергію, а лише продають.

При цьому розпоряджаються нею як власністю. Їм дають — беріть хлопці — як же не скористатися. Процес продажу електроенергії знаходиться за межами законодавчого поля, котре регулює громадянську діяльність. Повернути його туди — перше завдання. Крім того, цю ситуацію треба зробити максимально публічною. І тоді стане зрозумілим, наскільки ефективно управляє НАЕК атомною енергетикою, чи ефективно й за призначенням використовує вона кошти. Це дозволить також визначитися, яку ціну можна буде дати їй за електроенергію. Не будемо забувати, адже це ще державна компанія, для якої на першому місці має бути надійність фінансових потоків. Витрати майбутніх періодів НАЕК мають бути акумульованими в досить ліквідних активах. І тоді ми уникнемо проблем завтрашнього дня в атомній енергетиці. Сьогодні все це поки що є незрозумілим, прихованим. А те, що друкують газети, — це, вибачте, непрофесіональний аналіз, істотно зiпсований емоціями. Завдання уряду й Мінпаливенерго — ситуацію показати й професійно проаналізувати, переконати громадську думку, профспілки, що управління галуззю відбувається оптимально й професіонально. Чи вийде? Методи управління публічними компаніями в світі відомі й відпрацьовані. Їх треба використати, велосипеда тут винаходити не потрібно.

— Як і за що вас звільнили з посади директора Запорізької АЕС?

— Три з половиною роки тому Павло Іванович Лазаренко порекомендував мені залишити цю посаду. Напередодні я в розмовi з ним досить популярно (наскільки він міг орієнтуватися) передбачив ту ситуацію, до якої прийде атомна енергетика, якщо буде «ручне», а не публічне управління. Адже атомна енергетика — це надзвичайно складний і небезпечний комплекс, що вимагає кваліфікованого підходу. Можливо, він визнав мої думки недостатньо ввічливими? Принаймні, вони йому не сподобалися, й він сказав: нам з тобою не по дорозі.

— Як ви ставитеся до відомих пропозицій запорізького губернатора Володимира Куратченка про виведення Запорізької АЕС зі складу НАЕК?

— Питання ставиться дещо інакше. Адміністрація області вимагає надати цій станції статус юридичної особи, щоб область знала, що це підприємство діє цілком відповідально — платить податки, проводить екологічну політику. Область хоче бути впевненою в тому, що в неї не виникне проблем з цим промисловим об’єктом. І в цьому сенсі я її цілком підтримую. Будь-який суб’єкт господарювання в регіоні має бути прозорим для його адміністрації й відповідальним перед населенням, особливо коли цей об’єкт — атомна електростанція.