Шарунас МАРЧЮЛЬОНIС:

— Шарунасе, чим викликана ідея створення нового європейського баскетбольного об'єднання — Північно-Європейської ліги?

— Загальновідома істина: якщо ми самі не потурбуємося про себе, то ніхто не потурбується про нас. Узяти хоча б країни колишнього СРСР, які сьогодні переживають не найкращі економічні часи. Як правило, у них лишилася одна-дві, щонайбільше — три команди, які мають фінансові можливості зібрати у себе сильних гравців. Ось і виходить, що національні першості сьогодні являють досить нудне видовище, де фаворити між з'ясуванням своїх стосунків займаються «побиттям немовлят». Та й лідери не дуже багаті. Чемпіон України, одеська «Біпа-Мода» наступного сезону після свого тріумфу, не отримавши належного фінансування, просто розпалася. Я вже не кажу про дитячий баскетбол, який занидів. Закрилося багато відомих ДЮСШ, майже не стало змагань.

З іншого боку, в економічно сильній Європі є баскетбольні й не баскетбольні країни. Останні хочуть культивувати цю гру, та внутрішній «ринок» просто нічим заповнити. Тому, як бачимо, багатьом клубам потрібні міжнародні зустрічі на професійному рівні, потрібна першокласна інтрига з гідною конкуренцією, видовище, на яке спокусилося б телебачення.

— І, схоже, ідея створення такого видовища втілилась у життя? Що собою являє Ліга?

— Наприкінці позаминулого року представники п'яти країн створили Північно-Європейську баскетбольну лігу. Це — громадська організація, яка заробляє гроші й відразу їх пускає на розвиток гри. Адже тільки це зможе допомогти утримати найсильніших майстрів вдома. Відзначу, що в цьому наші ідеї істотно розходяться з тим, як трактує розвиток баскетболу європейська федерація ФІБА. Я вважаю, що тому ж каунаському «Жальгірісу» цілком достатньо грати в невеликому за кількістю клубів чемпіонаті Литви й нашій Лізі. Зазначу, що каунасці, ставши першими володарями золотих медалей Ліги, заробили для себе $45 тис.

Але головне в іншому — подивіться на заповнені трибуни київського Палацу спорту. Болільник скучив за видовищем, за справжнім баскетболом. І, на мою думку, обидві зустрічі за участю БК «Київ» проти ризького «Броцені» та шведського «Меджік М7» принесли глядачам істинне задоволення насамперед своїм професіоналізмом.

— А вам би не хотілося зараз вийти на майданчик?

— Багато хто із спортсменів іноді кажуть, що вони «наїлися» своїм видом і готові залишити велику арену. Я, зізнаюся чесно, «ще не наївся», хоч, як ви знаєте, виступав на баскетбольному Олімпі — у трьох клубах НБА. На жаль, через травми довелося залишити це заняття. Та щоразу, коли бачу у грі оранжевий м'яч, руки просто сверблять скоріше його спіймати й кинути в кільце. Напевно, саме це й примусило мене застосувати свій досвід до розвитку баскетболу в Європі. Втім, я іноді й сьогодні виходжу «поштовхатися» на майданчик із міністром спорту Литви Рімасом Куртінайтісом (у минулому — капітан «Жальгіріса», чемпіон СРСР й Олімпійських ігор. — Ред. ).

— Ви в Литві національний герой. Вас упізнають на вулиці, з вами вітаються. Гадаю, що й один із найпрестижніших у Вільнюсі готелів «Шарунас», власником якого є сам Шарунас, не порожній?

— Як поставиш справу — така й віддача. Створиш комфорт і затишок для постояльців — і вони зупинятимуться тільки в тебе. Зробиш престижним чемпіонат Ліги — й вона поповниться новими цікавими клубами. Що, звичайно, принесе прибуток баскетболу.

— Якщо ми вже заговорили про гроші, як фінансується Північна ліга?

— За останній час аматори давно стали професіоналами й почали отримувати хороші гонорари. А ось система в нас, на жаль, лишилася аматорською, і через це страждають клуби пострадянського простору. Адже саме вони мають платити гроші, хоча відомо, що якщо ти щось робиш краще за інших, то повинен отримувати за це винагороду.

В Європі ж команди платять за все, в тому числі й за участь. Виходить парадокс: в Америці баскетболісти заробляють, а у нас — віддають. Тому ми взяли на «озброєння» заокеанську систему. По-перше, Ліга заплатила за всі переїзди, проживання, харчування, суддівство, транспорт. До того ж чотири найсильнішi клуби отримають $100 тис. У свою чергу, щоб компенсувати витрати, ми підписали контракт із телебаченням, яке вже зрозуміло, що Ліга продає продукт відмінної якості у виконанні висококласних баскетболістів. Думаю, що й в Україні, за правильного підходу до справи, можна зібрати біля блакитних екранів 15 – відсоткову аудиторію, яка, у свою чергу, безумовно, є «ласим шматком» для рекламодавців.

— Для підвищення видовищності ви запровадили багато правил, які діють у НБА?

— А навіщо відмовлятися від випробуваного хорошого досвіду, який додає грі динаміки та привабливості? Так, у нас матч складається з чотирьох періодів по 10 хвилин. Кожна з команд має на атаку 24 секунди, а на переведення м'яча до передньої зони — 8 секунд. Перерви між першою і другою, третьою і четвертою чвертями тривають 2,5 хвилини, а «велика перерва» — 15 хвилин.

— Що ви думаєте про участь у чемпіонаті NEBL українського БК «Київ»?

— Ми із Сашком Волковим багато годин проговорили про відродження українського й литовського баскетболу, які завжди становили конкуренцію російському і, попри упереджене суддівство, відбирали найвищі нагороди. Звичайно ж, Ліга зацікавлена у БК «Київ», як і сам клуб у ній. Адже сьогодні ваші талановиті хлопці грають в інших країнах замість того, щоб радувати українського глядача. До того ж ми частіше зустрічаємося із Сашком... Адже ми були молодими й щасливими, коли стали олімпійськими чемпіонами — Сабоніс, Куртінайтіс, Волков, я. Арвідас, щоправда, й сьогодні один із найкращих у своєму клубі в НБА. Але це вже доля...

— І останнє. В Україні відомо про створену вами в Литві дитячу баскетбольну школу. Розкажіть про неї.

— Скажу, що в ній займаються не тільки баскетболом, а й відвідують уроки етики, естетики, комп'ютерні класи, вивчають англійську. Не приховую, вона збиткова й фінансується мною. Вона й буде збитковою, тому що створена не заради прибутку (повірте, я за свою спортивну кар'єру заробив чимало), а заради самих дітей. Щоб вони не тинялися на вулиці, а знаходили щастя в іншому. Можливо, хтось із тих, хто закінчить цю школу, згадає про неї із теплотою й передасть це тепло іншим. Адже за добро вигідніше за все розплачуватися добром.