СIМЕЙНИЙ АЛЬБОМ УКРАЇНИ
Іван ПІДДУБНИЙ: «Моя участь у іспанській кориді»
В Іспанії найприхильніше ставлення виявляли до мене каталонці Барселони. За четвертими гастролями я вирішив влаштувати їм свого роду жарт-несподіванку. Після переможної боротьби на манежі цирку преса повідомила, що, мовляв, післязавтра до початку кориди Піддубний боротиметься вже на арені з найсильнішим іспанцем, імені якого він не назвав. У цьому була своя хитрість...
Трибуни були зповнені людом ущерть, галас стояв оглушливий, бика на арену не випускали. Тореадор з червоною накидкою-капою походжав нервово сюди-туди, не розуміючи, до чого йтиметься далі. Нарешті з напівтемного тунелю спокійно виходять двоє: я в модному смокінгу і капелюсі, тримаючи міцно десницею за лівий ріг могутнього бика, який iшов спокійно поряд, наче теля. Трибуни завмерли — такого видовиська на коридах ніхто ніколи не бачив. Я з биком спокійно вийшов на середину величезної арени, лівою рукою зняв капелюх, правою пригнув голову й шию бика, і разом ми вклонилися спочатку повернувшись до почесних лож, відтак — праворуч і ліворуч. Тримаючи бика за лівий ріг далі, я вийняв білу хустинку і через неї поцілував у слизький ніс свого напарника. Трибуни гриміли оплесками й криками, а бик, уздрівши тореадора з червоною ганчіркою, з люттю кинувся на нього. Корида продовжилась.
Згодом мої недруги-заздрісники розпускали плітки, нібито я бика напоїв чар-зіллям. Я ж, селянський син, змалку привчений лагідно поводитися з тваринами, знав, так би мовити, їхню психологію. Тварини завжди любили мене по-своєму за щиру ласку до них.
Навіщо я поїдав ведмедів та слонів?
У Стокгольмі кореспонденти запитали мене одного разу, яке м'ясо я споживаю, щоб набути величезної сили для перемоги на манежах? Я, не зморгнувши оком, з поважною міною на обличчі, пожартував, мовляв, заради цього в Росії я майже завжди їм м'ясо бурих і білих ведмедів, а в поїздках Європою мушу возити запас консервів із м'яса африканських слонів. Чи ж я міг подумати, що борзописці «проковтнуть» мій жарт як правду... Уже наступного ранку мій перекладач читав у газеті приблизно таке повідомлення: «Чемпіон Піддубний поїдає ведмедів та слонів. Ось секрет, від чого він набирає звірячої сили, а в наших ресторанах розпустив чутки, що їсть лише перепелиць та рябчиків». Відомі спортсмени завжди приречені на легенди, вигадки та анекдоти. Така вже їхня доля.
Знайшов у родинних архівах Пантелеймон ВАСИЛЕВСЬКИЙ
