Яким ви побачили свій народ у такий доленосний момент, як вибори президента країни? Висновки, оцінки, уроки
Щиро кажучи, я був кращої думки про наш народ. З опитаних моїх знайомих ніхто не збирався голосувати за Кучму. Лише дехто обіцяв проголосувати за нього в другому турі як за «менше зло» порівняно з комуністами. І от такий результат. Зрозуміло, що інші кандидати мали менше можливостей висвітлити свою програму в засобах масової інформації, що був тиск. Але все-таки...
Чи, можливо, люди йшли від протилежного? Поміняли Кравчука на Кучму — краще не стало. То, мовляв, уже нічого міняти. Нехай цей і далі буде. Дуже багато людей зневірились у виборах і взагалі не пішли голосувати. До них приїздили з виборчої комісії, але люди часто навіть двері не відчиняли.
Але ж зрозуміло, що коли людина не справляється з роботою, то треба шукати іншу. Питання тільки в тому яку. Те, що в нас значна частина електорату шукає таку людину серед комуністів-соціалістів, які, по-суті, є проросійськими організаціями, свідчить не на користь народу. Чомусь одна частина бачить виборчу дилему так: або нинішні злидні, або повернення до комуністичного тоталітаризму з його репресіями. Інша частина вважає так: або нинішні злидні, або повернення до влади комуністів з дешевою ковбасою. Дуже мало людей розуміють, що треба не плутатися в цій дилемі, а обирати шлях, який веде вперед. Повернутися у вчорашній день неможливо. А якщо повернутися, то неминуче настане сьогоднішній день, тобто це буде ходіння по колу. Треба йти далі. А щоб це був справді рух уперед, необхідно обрати нового керманича.
Л.Кучма вже довів народ до того, що кількість лівого електорату зростає. Незабаром ми оберемо червоний парламент і в перспективі президента-комуніста.
А поки ми топтатимемося на місці і кружлятимемо по колу, інші держави розвиватимуться далі.
Якщо наш народ такий «розумний», то ми ще довго будемо бідними.
Думаю, що Євгену Марчуку варто зайнятися будівництвом партії, яка б створила конкуренцію і комуністам- соціалістам, і нинішній партії влади. Тільки треба пильнувати, щоб в СДС були порядні та ділові люди, а не пройдисвіти, яких повно в усіх партіях і які лише компрометують ідею. Це важко, але це треба робити.
Підозрюю, що на виборах не обійшлося без підтасовок, але все-таки вибори засвідчили, що навколо Євгена Марчука можуть згуртуватися здорові тверезомислячі сили суспільства.
***
Кращим матеріалом минулого тижня є стаття Романа Басараба «Третій президент України має відповідати вимогам часу» (№ 201). Вказано основні вимоги до президента України, показано головні недоліки деяких претендентів і аргументовано доказано, що саме Євген Марчук є найкращою кандидатурою на цю посаду.
Привертає увагу також аналіз систем влади із залученням широкого матеріалу історії та сучасності у статті Володимира Кузьменка та Олега Романчука «Влада, позбавлена авторитету, гірша від явного безвладдя».
До кращих матеріалів належить і стаття Людмили Тарнашинської «Сутінки інтелігенції?... (№ 200). Схарактеризовано становище інтелігенції, названо тенденції в її розвитку. Водночас стаття містить заклик не займати небезпечну і для суспільства, і для інтелігенції позицію нейтралітету, а гуртуватись навколо особи, готової до «конструктивної та послідовної трансформації суспільства».
