Євген МАРЧУК:

Вересневі візити на Одещину двох нинішніх кандидатів на посаду президента — Л.Кучми і Є.Марчука — яскраво відобразили два підходи до розуміння кризових явищ, які переживає Україна, і шляхів їх подолання. На відміну від «розважально-весільного» туру Одещиною Леоніда Кучми, що постарався уникнути як прямого діалогу з виборцями в телеефірі, так і прес-конференції, Євген Марчук провів у містах і селах Причорномор'я десятки зустрічей із людьми, прагнучи проникнути в суть економічних та соціальних процесів і знайти оптимальні розв'язки. Не дивно, що й обмін думками на зустрічах із жителями Причорноморського регіону, зокрема з місцевими журналістами, мав характер діалогу людей про головне, найбільш наболіле: які бачаться виходи із затяжної кризи? Поділився роздумами Є.Марчук і з читачами «Дня».

— Одеські враження мало чим відрізняються від тих, які я виніс із поїздок Луганщиною, Житомирщиною та Вінниччиною. Майже повсюдно на теренах України населення доведене «реформами» нинішнього керівництва держави до злиденного існування. Розвал економіки призвів до піврічних невиплат зарплат, пенсій, люди хвилюються за майбутнє дітей, тривожаться тим, як буде вирішуватися земельна проблема... Однак у зустрічах-бесідах із жителями Причорномор'я відчув також, сказати б, «одеський оптимізм» — уміння переживати труднощі із властивим гумором, який надає сили і підтверджує, що в нашому народі таїться гігантський потенціал. Тут є Богом дані курортно-рекреаційні місцевості, сукупність морських та річкових гаваней, придатних як для розвитку потужних транспортно-економічних вузлів, так і вільних економічних зон, на зразок Ренійської, яку зацікавлені розширювати і Київ, і Бухарест, і Кишинів. Одещина уособлює унікальне поєднання можливостей аграрного та промислового секторів економіки з портово-транспортним господарством і дає можливiсть, з урахуванням флоту Дунайського пароплавства, для розвитку потужного транзитного потенціалу — економічного мосту України в Європу. З відновленням судноплавства на Дунайській магістралі — хвалити Бога, не дійшли руки олігархів до місцевого річкового флоту і не все пущено за вітром — усе це можна буде привести в дію й відновити нормальне життя регіону набагато раніше, аніж у сусідніх регіонах.

— Очевидно, за певних умов це залежатиме також від акцентів програми висуванця «канівської четвірки». До речі, передбачається узгодження передвиборної програми всіма партнерами? Чи «провідний» кандидат вийде на «фінішну пряму» з уже оприлюдненою власною?

— Думаю, програма має бути продуктом компромісу. Хоча зробити це, очевидно, буде непросто. Бо в нас справді існують відмінності в поглядах, скажімо, щодо європейського вектора розвитку України чи шляхів розв'язання земельної реформи. Проте я переконаний, можуть бути знайдені компромісні варіанти. Хоча поки що кожен із нас орієнтується на реалізацію власної програми. А тому може скластися й так, що хтось один із «канівської четвірки», підтриманий усіма, піде до виборів зі своєю програмою, ймовірно, навіть без суттєвих змін. Разом із тим існує домовленість, що ми повинні відпрацювати щось на зразок «універсальних принципів» — узгоджених підходів щодо шляхів виведення України з економічної катастрофи. Складність оприлюднення програм полягає в обмеженому текстовому «ліміті». Щоб викласти програму, розширену і зрозумілу людям, необхідні більші обсяги. Хоча, напевно, й широка програма, яку розробила група Олександра Ткаченка, не зможе лягти в основу. Бо розрахована на далеку перспективу і містить низку дискусійних положень. На мій погляд, це має бути невеликий збалансований документ, де будуть викладені принципи виходу держави з кризи, які поділятиме вся «канівська четвірка».

— Команда Президента Кучми, наскільки відомо, теж готує до підписання низку проектів, зокрема указ про створення транспортного об'єднання, структурними складовими якого мають стати рештки не до кінця розграбованого Чорноморського пароплавства та інших підприємств морської галузі. Чи вдасться «корпоратизувати», на кшталт Миколаївського глиноземного, морський транспорт?

— Навряд чи це вдасться зробити тепер, коли повернулися з канікул парламентарії. Однак той факт, що подібні проекти силкуються «пробити», зайвий раз засвідчує: дуже поспішає нинішня верхiвка реформувати-корпоратизувати гігантські об'єкти, які десятиліттями створювалися зусиллями всього Союзу. Український транспортний союз також стежить за «протягуванням» проекту. І навіть якщо його буде підписано, то парламент і політики, які знають ситуацію в морській галузі, зроблять усе від них залежне, щоб не пропустити багатомільйонної «оборудки». Мовчки спостерігати за тим, що коїться у сфері прихованої приватизації, не можна. Бо і недавній миколаївський, і інші прецеденти засвідчують демонстративний цинізм влади — по суті, легітимізацію розграбування всенародного майна.

На прикладі нафтотерміналу «Південний», що вже мав стати альтернативним джерелом енергопостачання України, маємо змогу також переконатися, як нинішнє керівництво дбає про створення подібних об'єктів державної ваги. Будьмо відверті: саме через фактичне «замороження» будови 1994 року на догоду певним колам Україна нині програла трансконтинентальний проект поставок каспійської нафти до Європи. Бо якби були зведені термінал і нафтопровід «Одеса — Броди — Адамова Застава», ці аргументи в сукупності могли б стати невідпорними для обрання «українського» маршруту нафтопоставок із Каспію. Зайве й казати: якби на початку цього літа термінал діяв, навряд чи так безцеремонно диктували б Україні ціни на нафтопродукти в період жнив і російські фірми, що контролюють ситуацію завдяки одноканальним поставкам. А з iншого боку, якщо об'єкт ще не звели, потрібно забезпечити екологічну інспекцію інженерних рішень з огляду на зміни, яких зазнала, передусім, морська частина проекту терміналу. До речі, істотних «деформацій», наскільки відомо, зазнав протягом багатьох років узгоджень у кабмінівських кабінетах і первісний проект одеського «порто-франко», за втілення в життя якого з таким ентузіазмом голосували на місцевому референдумі жителі облцентру. Виданий недавно указ про вільну економзону в Одеському порту залишив від нього, як мовиться, ріжки та ніжки. А якщо взяти до уваги й ту обставину, що підписано проект напередодні виборів, то дуже все скидається на відповідний хабар регіональним баронам. От і постає запитання: чи не стане нинішній варіант «порто-франко» своєрідним вільним від контролю коридором у держкордоні, про який колись натякав у парламенті екс-мер Валентин Симоненко? Кому від ВЕЗ буде пряма вигода: усім одеситам чи купці тих же місцевих баронів та київських олігархів?

— Днями одеські журналісти стали свідками нового явища — «спонтанного витоку» результатів регіональних замірів популярності кандидатів місцевим соціологічним центром, оплачуваних державними структурами. І що прикметно: соціолог безпомилково повторював на прес-конференції дані «рейтингів» кандидатів, які один до одного збігалися з постійно оприлюднюваними «соцзамірами» каналом УТ-1, однак не міг навести жодної конкретної цифри, яка б підтверджувала «безальтернативність» нинішнього гаранта Конституції та «аутсайдерство» тих, хто увійшов до «канівської четвірки».

— Новітність передвиборних технологій «головного» кандидата, як уже помічено, в тому й полягає, що соціологічна інформація є інструментом пропаганди. Спершу створюються спеціальні рейтинги для «клішування» з телеекранів: ось це справжній лідер, і ніхто більше! І, вміло граючи на психології людей, що полягає в підтримці лідера, хоч би яким він був, використовують цю передвиборну тактику, заблокувавши інші дані соціологічних досліджень і доступ до ефіру конкурентам кандидата Кучми. Контраргументом цим спекулятивним маніпуляціям може бути просте запитання: якщо головними конкурентами нинішнього Президента є представники «лівих» сил — Симоненко чи Вітренко, чому ж тоді постійним гострим нападкам піддається «канівська четвірка»? Причому — критиці на межі істерики? Щось не пам'ятаю, аби чинилися серйозні перешкоди в організації передвиборних зустрічей, приміром, тим же «лівим» кандидатам, не стають вони, на відміну від «канівської четвірки», й об'єктами інсинуацій з боку властей. Таким чином президентська команда мимоволі й виказує справжні «рейтингові» оцінки. Скажу більше: не сумніваюся, що організатори передвиборної кампанії Кучми усвідомлюють: істинний рейтинг того з нашої четвірки, хто буде висунутий, переважить «безальтернативного» кандидата. Тому подібні соціологічні «витоки» є не що інше, як дешеві спекуляції, які мають своїм завданням дезорієнтувати виборців. Не вдасться.