Узурпацiя — замiсть позицiї та опозицiї

Конкурс «Експерт «Дня» триває — і сьогодні ми називаємо публікації-переможниці третього тижня цього творчого читацького змагання. Ними стали:

— Тетяна Коробова «Як один мужик збирається чесні вибори проводити...» («День», №145)

— Наталя Лігачова «Телебачення імені «дорогого Леоніда Ілліча» («День», №148)

— Олег Березюк «Надії-1991 та реалії-1999» («День», №147)

За традицією подаємо найбільш влучні — й іноді протилежні за змістом і оцiнками!— з ваших рецензій — як про ці статті, так і про інші, що теж вийшли у період з 10 по 14 серпня.

Тетяна КОРОБОВА:
«ЯК ОДИН МУЖИК ЗБИРАЄТЬСЯ ЧЕСНІ ВИБОРИ ПРОВОДИТИ...» («День», №145)

От і аукнулися чинному Президентові його не дуже коректні висловлювання на адресу інших претендентів. З притаманним їй гумором автор витягує на світ Божий передвиборні технології головного кандидата, одночасно розкриваючи істинну причину неприєднання Л. Кучми до угоди про чесні вибори. Цей матеріал багато кому розкриє очі на стиль і методи ведення передвиборної кампанії президентським штабом.

Чудовий приклад поєднання аналітики із журналістським стьобом. Гадаєш собі, в чому причини подібного успіху в цієї некрасiвської формули? Насправді ж, усе походить із внутрішнього вибуху саморозподілення: раніше ті, хто працює нині в газетах, розвивали свої концепції на кухнях і в курилках, підсміюючись над владою. Нині вони самі «при владі», от лишень не хочуть бачити себе як «дающих установки» та «промывающих мозги». А що вдієш? Жити треба. Звідси — стьоб. Як норма «нової журналістики».

Наталя ЛIГАЧОВА:
«ТЕЛЕБАЧЕННЯ ІМЕНІ «ДОРОГОГО ЛЕОНІДА ІЛЛІЧА» («День», №148)

В публікації простежується, як українське телебачення швидко прискорює занепад української національної культури, духовності, національної гідності і гордості, ментальності і свободи слова. Тому що так вигідно владі. Вона, відповідно зі своїм рівнем, призначила і заповнила ефір певними людьми для виконання фатального замовлення. Підтвердження слів автора «про вбогість нашого державного ТБ» — скучні телеведучі Ігор Сторожук, з очей якого блискає цинізм (в передачі «7 днів» за 15.08.99 усі події тижня вмістилися в розповіді двох бабусь про Піховшека) та сам В. Піховшек, який не вміє розкрити особистості запрошеного в «Епіцентр», тому що весь час намагається подавати себе. Бездарна трата часу. На російських телеканалах з приводу якоїсь події надається можливість висловитися всім — від Зюганова до Басаєва. А на наших — лише «Леоніду Іллічу». Цитати від О. Ткаченка виписує Сторожук і зачитує сам (!?), а для всіх інших — «не пущать». Та хто ж дозує? А хто монголи: Долганов і Кулик. І таким чином маємо Білорусь в себе.

Дійсно, українська культура — це вся культура нашого народу, а не власність вузької купки людей, які зробили з національності професію. Ну, а «сон розуму» на нашому ТБ, про яке пише журналістка, народив Кучму (а була ж хороша людина!).

Олег БЕРЕЗЮК
«НАДІЇ-1991 ТА РЕАЛІЇ-1999» («День», №147)

Чому замість процвітання в Україні панує руйнація і деградація? Автор показує, що Україна виникла не на порожньому місці, а є історичною спадкоємицею тих держав чи утворень, які існували свого часу на теренах України. Їхні відбитки на соціальному тлі будуть ще довго супроводжувати наше суспільство. Конфлікт між тоталітаризмом і демократією. Кадри, особисто віддані лідеру, а не державі, здатні лише на створення такої системи цінностей і відносин, де вони існують лише для себе і відтворюють собі подібних. Дефіцит державників, відсутність як позиції (що будувати?), так і опозиції породили узурпацію. На зламі століть Україні потрібен лідер із сильною рукою і сильною головою, державник європейського масштабу.

Автор не надто різко критикує Кучму, але, як і більшість авторів «Дня», не усвідомлює, що нині (хоч ми безкінечно відроджуємося, але поки ще не розквітаємо) все ж таки ми вільно відвідуємо церкву, ніхто нас не залякує («завтра підеш на килим до райкому»)...

Абсолютно не згідний, що «реальні шанси мають тільки двоє — О. Мороз і Є. Марчук». До того ж, директор інформаціонно-аналітичного центру, називаючи бездарною політику нинішнього Президента, не хоче бачити того, що видно поміркованому виборцю з периферії. Саме ні О. Мороз, ні Є. Марчук, якби того не хотілося авторові статті, не мають реальних шансів. І чому автор думає, що Л. Кучма потягне Україну назад, якщо залишиться Президентом? Упевнений (хоч я і не Глоба), що О.Березюку буде соромно читати цю статтю у листопаді-грудні.

Інтерв'ю Володимира ЗОЛОТОРЬОВА і Оксани ПАНЧЕНКО з Володимиром СТРЕТОВИЧЕМ
«ПЕРШ ЗА ВСЕ ЄВГЕН МАРЧУК — ДЕРЖАВНИК» («День», №146)

Такі публікації проломлюють інформаційний вакуум, який штучно створюється пропрезидентськими ЗМІ навколо Євгена Кириловича. Достатньо ємна характеристика кандидата у президенти і обгрунтування вибору ХНС і самого Стретовича. Треба відзначити й досить вдало підібрані запитання.

Олег РОМАНЧУК
«КОЖНЕ СУСПІЛЬСТВО ПОВИННО ЗНАХОДИТИ СОЦІАЛЬНУ КОМПЕНСАЦІЮ ДУРНЯМ» («День», №149)

Чи не найкращою за останні місяці є стаття О. Романчука, присвячена нашим та іноземним дурням. Я її вирізала і перечитую, коли дивлюся по телевізору черговий виступ декого з наших високих посадових осіб і народних депутатів. Одразу видно, про кого написана стаття. Мабуть, дурні і вибирають дурнів, тому тим, хто не є дурнями, треба об'єднуватись, щоб не пускати дурнів до влади.

Світлана КАПЛІЙ
«ГОРЕ З РОЗУМУ ПО-УКРАЇНСЬКИ» («День», №149).

Завжди отримуєш задоволення, спілкуючись із особистістю, якою С. Терьохін, безумовно, є. Журналістці вдалося прояснити дещо з того, про що можна було тільки підозрювати (відсутність єдності й у ПРП) і про «принципову» фронду героя, що йде, звісно ж, від молодості. Можливо, варто б було спробувати взяти інтерв'ю в С. Терьохіна, нарешті, серйозному журналісту, а не тільки журналісткам...

Віктор МЕЛЬНИК
«ВБИВСТВО ЗАДЛЯ... ІГРАШКИ» («День», №148)

У США вже опам'яталися. Тепер дітям пропонують обмінювати іграшкові автомати, пістолети, інші іграшкові засоби знищення людей на їхню вартість, або на інші забавки. Психологи дійшли висновку, що іграшкові засоби вбивства розвивають у дітях агресію. Чи не час і нам подумати про щось подібне? Ця публікація підтверджує, що з нашими дітьми не все в порядку в психічному плані. Пропозиція: надати слово психологу з питання «діти-вбивці».

Віктор ПУЖАЙЧЕРЕДА
«ПРЕСА ТА ВЛАДА — НЕПРИМИРЕННІ ДРУЗІ» («День», №145)

У статті йдеться про повторювані випадки зведення рахунків із неугодними уряду — як із керівними, так і з рядовими працівниками. У цьому випадку без вагомих доказів усунуто з посади головного редактора газети «Запорозька Січ». Про подібну ситуацію розповідав і редактор іншої газети — «Індустріальне Запоріжжя». Така напружена обстановка складається під час передвиборної кампанії, оскільки кандидат у президенти №1 вважає, що «всі методи хороші для досягнення мети».