ЩОДЕННИК

Інколи ловлю себе на думці, що маю занадто прості мрії. Одна справа мріяти про навколосвітню подорож, чи про виграш у лотерею, чи про принца на білому коні. Та щось про таке не мріється. Мені б отримати зарплату, зекономити грошенята, поїхати на книжковий базар, купити щось новеньке й прочитати. Дуже проста мрія. Та щось ніяк не збувається.

У тролейбусі розмріялася: мені б отримати зарплату, пішла б на базар і купила б...

«Ваш квиток!» «Та десь є»...

«Показуйте, чи грошей немає? То так і скажіть, а то на вигляд інтелігентна дамочка, а брешете. «...Мені б отримати зарплату й купити нарешті проїзний.

Ну щось дуже прості мрії лізуть у голову останнім часом. А все від чого? Від того, що мізкiв не треную. Мені б отримати зарплату, поїхати на Петрівку, купити щось новеньке й прочитати.