Михалков привіз фільм, на критиків не розрахований
На київську прем'єру «Сибірського цирульника» Микита Михалков приїхав майже відразу після Каннів, де його картиною відкривався міжнародний кінофестиваль, чим режисер не без підстав пишається. Особливо, якщо врахувати давнішні образи Микити Сергійовича на цей престижний кінофорум, журі якого кілька років тому віддало перевагу фільму Тарантіно «Кримінальне чтиво», а не його «Втомленим сонцем».
Микита Михалков не забув підкреслити, що гордий він не за себе особисто, а за державу, оскільки вперше відкриття фестивалю (завдяки «Цирульнику») відбувалося російською мовою (нарівні з французькою й англійською). Щоправда, злі язики стверджують, що саме кіно каннська публіка сприйняла досить прохолодно. Але цю тему в спілкуванні з журналістами Микита Сергійович обійшов з властивою йому віртуозністю. Зате розповів, що прем'єра «Цирульника» у Франції відбулася одночасно в 360 кінотеатрах, і за перші чотири дні прокату її відвідали 222 тисячі глядачів. Ну, а вже в Москві і Санкт-Петербурзі збори за місяць показу його кінотворіння виявилися більшими, ніж зібрав «Титанік». Тим самим Микита Михалков ненав'язливо дав зрозуміти, що знімає він кіно не для критиків, а для народу. Народу ж це кіно подобається. Про що, до речі, свідчили черги біля кас і аншлаги у Палаці «Україна», де протягом двох днів демонструвався «Цирульник». І це — за вельми істотних цін на квитки (від 40 до 250 гривень). Так що про феномен цього успіху варто поговорити окремо.
Цими днями Микита Сергійович не відмовляв собі і в маленьких радощах. Наприклад, у обов'язкових щоденних двогодинних заняттях тенісом. У супроводі російського посла відвідав Києво-Печерську лавру, зустрівся з патріархом Філаретом.
