Соромно за нашу рабську психологію і страх

Доброго дня, шановна редакціє!

«День» від 06.05.99 р. містить кілька матеріалів, які в інших газетах не знайдеш і за тиждень.

Внутрішньополітичний матеріал, на мою думку, найцікавіший у грунтовній статті «Монетарні вогні на болоті»: Ірини Гаврилової та Яни Мойсеєнкової.

«Імпровізація із зашморгом на шиї...» Ірини Клименко, як інші її аналітичні статті, дає реальну й повну картину стану гіганта легкої промисловості України — «Чексілу». Як одну з версій відповіді на запитання «...чому в нас ніяк не стикуються макроекономічна стабілізація з економічним зростанням?» пропоную таку: тому, що такий стан комусь вигідний. Прикладів «доведення до ручки» з наступною «прихватизацією» досить сильних виробництв — багато. Зацікавлені в цьому — не тільки громадяни України. Без «професійної» допомоги чиновників і рідних законодавців, що мають дуже часто свої «види», нинішній стан економіки був би неможливим.

Та найбільше враження на мене справила інформація (практично без коментаря) доктора наук Юрія Саєнка. «Повоєнне вимирання українців почалося в 50-ті роки». Це просто матеріал для політичних дискусій. Дійсно він відповідає рубриці «Компетентно». Тільки чому доктор Саєнко вже в «першому висновкові» не згадав про масовий виїзд-вивіз з України на освоєння нових земель для імперії сотень тисяч молодих людей у віці 18—30 років? Думаю, що якраз це явище породило й різкий злам графіка природного приросту за 1960—1970 роки. В цьому плані цікаво було б почитати стенограми засідань ЦК КПРС з приводу підготовки й розгортання кампанії «Цілина». Чомусь мені не віриться, що тільки нові землі цікавили імперію. Кампанія асиміляції українців (як вічної й найбільшої загрози імперії) ніколи не закінчувалась під «мудрим» керівництвом імператорів Росії.

А загалом — дуже вдячний авторові за прекрасний матеріал, а тому вважаю його найкращим у № 80 газети «День». «День» № 81, за п'ятницю, 7.05, перечитав кілька разів. Такий матеріал, що міститься в статті Є.К. Марчука «Косово як інтелектуальний виклик для зарубіжних та українських політиків» «на ходу» не дуже сприймається. Дуже, як на мене, серйозна аналітика сучасного міжнародного становища, і України в тому числі. Відчувається, що автору є ще що сказати. Але, гадаю, що розгортати більш детально концепцію на сторінках хоча й поважної газети немає сенсу. Хоча б і через те, щоб не було спроб плагіату (а це — дуже реально). Сказане мною прошу не вважати за спробу рецензії. Це просто — перше враження, а рецензувати такий матеріал я просто не маю права, бо це не моя справа (та й рівень — теж).

На перше місце дозволю собі поставити Тетяну Коробову з її «Епіцентром чайної тарілочки...». Соромно, боляче — а вона має рацію, бо головне в нашій масі — рабська психологія та страх. І преса — теж частина суспільства. Матеріал Т. Коробової будить свідомість і розум. А це в наш час — дуже потрібно.

З повагою, Л. І. КРАЖЕНКО Київ