Варшава не платить пенсій українцям-ветеранам
Четвертий рік чекає на обіцяну пенсію Михайло Сергійович Чернявський, 82-річний ветеран Війська Польського. 1996 року Товариство польсько-української дружби повідомило українських ветеранів польських військових формувань Другої світової війни про благородну ухвалу сейму — закон про пенсії. Після засвідчення своєї приналежності до певної дивізії й заповнення відповідної анкети Чернявський отримав відмову. Без пенсій лишилося й чимало інших українських ветеранів.
Закон передбачає виплату пенсій тільки громадянам Польщі або тим, хто був ними 1 вересня 1939 року.
«Хто ж ми такі, нагороджені польським урядом за бойові заслуги? Ми — хто прийняв присягу на вірність освяченому ксьондзом польському прапорові?» — запитує Чернявський. Після понад трирічної служби на різних фронтах у складі Радянської Армії, як фахівця-радиста і людину з польським корінням його було запрошено вступити до війська сусідньої держави. Так потрапив Михайло Сергійович до 1-шої польської дивізії ім. Тадеуша Костюшка. В бою під Леніно 12 жовтня 1943 року вибухом бомби його було тяжко поранено в голову й на все життя він залишився інвалідом.
Статтею 3 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту» передбачено більш високі вимоги щодо соціального захисту ветеранів іноземних формувань у разі наявності відповідної міжнародної угоди. До цього часу такої угоди Україна з Польщею не має. На численних останнім часом зустрічах з Александром Квасьнєвським наш Президент це питання не ставив. Сейм розглядає можливість поправок до закону й обговорює можливість хоча б одноразової компенсації. В цій ситуації активність української держави у лобіюванні інтересів своїх громадян була б дуже доречною. Адже наймолодшому з ветеранів нині далеко за сімдесят.
