Прокуратурі залишили статус «юридичного відділу по захисту всіх підряд»

По-друге, позивачі-прокурори за законом звільнені від сплати п'ятивідсоткового (від суми позову) державного мита. Для господарських судів ця сума складає часом десятки тисяч гривень.

За Конституцією однією з функцій прокуратури є представництво інтересів держави та громадянина. Однак що саме входить у поняття «інтересів держави» не вдалося з'ясувати навіть професурі, представленій у КСУ. Таким чином, суд залишив за прокуратурою оскаржуване право подавати позови від імені держави, без сплати мита у найрізноманітніших інтересах держави (чи людей, що її уособлюють?). Адже ступінь зацікавленості держави в конкретній справі визначатиме сам прокурор у міру свого розуміння чи нерозуміння «державних інтересів». Суддя може відмовити в задоволенні прокурорського позову, якщо його уявлення про «державні інтереси» не збігаються з прокурорським. Така ухвала може бути оскаржена.

Врешті КСУ, до прийняття оновленого закону про прокуратуру, що фактично діє за законами 30-х років, опосередковано визначив, не вказану в Основному Законі, й «приналежність» прокуратури як органу державної влади до виконавчої її гілки. Згідно з ухвалою КСУ після порушення провадження у справі прокурор делегує свою функцію позивача органам державної влади чи місцевого самоврядування, що мають повноваження виконавчої влади.

Таким чином, КСУ лише підтвердив влучний вислів голови Вищого арбітражного суду України Дмитра Притики: «прокуратура перетворилася на величезний юридичний відділ для захисту всіх підряд».