Леонід МІНІН: Усіх проблем у зонах не вирішити, але зменшити ризики інвесторів можна

Заступник міністра економіки Леонід МІНІН був одним з авторів прийнятого на початку лютого Закону про спеціальну економічну зону «Курорт Трускавець». Як відомо, саме на цьому курорті люблять відпочивати Президент і прем’єр-міністр. Та все ж — не догодив. У день нашої зустрічі Л.Мінін вже зживався з префіксом «екс». І мене попередив: розмова буде тільки на теми економіки. І як у воду дивився: Леонід Кучма наклав вето на згаданий закон.

— Леоніде Васильовичу, як заступник міністра економіки ви займалися регіональною політикою, у тому числі створенням вільних економічних зон (ВЕЗ). Тепер ви будете керувати новоствореним агентством, яке продовжить цю роботу. Чи багато зон в Україні вже «звільнено»?

— Вільні економічні зони в їхньому класичному розумінні — це огороджена, суто виробнича територія зі спеціальним митним, прикордонним і податковим режимом, без житлових масивів. На жаль, таких зон в Україні поки немає. Але є створювані вільні зони, з яких ухвалено відповідні закони. Це зони в Донецькій області — у містах Ленінську та Маріуполі. Подібні ж зони передбачається створити в районі міст Чоп і Мукачеве, у так званому інтерпорті (залізничному) Ковель. Морські портові зони — на насипному півострові в Одесі (порто-франко), «Антарктика» в Іллічівську, а також у Рені, Керчі, Феодосії, Скадовську. На початку я назвав дві узаконені зони і мушу підкреслити, що ця обставина є більш ніж важливою. Інвестор може спиратися не на укази Президента і не на якісь наміри центральної чи місцевої влад, а лише на закони, оскільки відповідно до Конституції правовий і майновий режими визначаються виключно законами. Укази Президента просто підштовхують, прискорюють створення законодавчих актів.

Окрім класичних вільних зон існують ще й території зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності, де інвестору надаються пільги. В Україні законодавчо визначені такі території з інвестиційними пільгами: 18 міст і 2 райони в Донецькій області й уся Закарпатська область, спеціальна економічна зона «Курортполіс Трускавець». Президентом підписано закон про Яворів (Львівська обл.). Набули статусу територій зі спецрежимом інвестування три міста в Луганській області: Стаханов, Первомайськ і Брянка, де закриваються шахти... На черзі шахтарський Нововолинськ (Волинська обл.), а також Кривий Ріг і два райони Кіровоградської області, де ситуація така ж, як у Донбасі, Харків з його величезним незатребуваним науково-технічним потенціалом, Кременчук з його машинобудуванням... У Верховній Раді вже пройшли читання зі створення спеціальної території в Яремчі (туристично-рекреаційний напрямок). Цікава ініціатива народилася в заповіднику Асканія-Нова, де територія буде розвиватися ще і з урахуванням екологічних вимог. Рекреаційними територіями стануть Ялта й Алушта, а також, можливо, Судак, Феодосія та Євпаторія, що задихаються без інвестицій.

Названі території страждають через проблеми із зайнятістю населення або ж перебувають на порозі масового безробіття у зв’язку із наміченим закриттям шахт і розрізів. Тут високі соціальна напруженість, злочинність, у середовищі молоді все більше стає наркоманів і алкоголіків. На боротьбу з усіма цими хворобами держава не має коштів і, щоб не оголошувати їх регіонами біди, ми називаємо їх територіями пріоритетного розвитку і надаємо певні пільги, що дозволяє вирішувати проблеми працевлаштування людей.

Створення нових робочих місць узагалі стає в країні завданням №1, що до кінця ще не усвідомили ні в парламенті, ні в уряді, ні в адміністрації Президента. Тому для тих, хто принесе гроші в ці райони і створюватиме там робочі місця, варто створити пільговий податковий режим. Не менш важливо забезпечити притік капіталу і в інноваційну сферу. Всім цим буде займатися агентство.

— Чому до ВЕЗ у нас ставляться з такою недовірою?

— Коли у нас розпочався бум пропозицій зі створення вільних зон класичного типу і територій зі спецінвестиційним режимом, то я почав розуміти, що швидке прийняття відповідних законів при недостатній глибині опрацювання всіх питань і без достатнього практичного досвіду та його узагальнення може викликати небезпечні наслідки. Якщо не буде нормального державного контролю, у вільних зонах можуть відтворюватися застарілі технології, тут може монтуватися списане обладнання, насаджуватися екологічно небезпечне виробництво, випускатися недоброякісна продукція, обладнання. Все це приходитиме в Україну під виглядом інвестицій, але насправді мова може йти про захоплення нашого ринку без особливих фінансових зусиль. Тому я наполягатиму на тому, щоб усі інвестиційні проекти, що приходять в Україну, особливо великі, підлягали експертизі. Наше завдання не управляти зонами, а розробляти методику їхнього створення, контролювати виконання законів. І головне — готувати і доопрацьовувати проекти законів, що ініціюються знизу про нові зони та пріоритетні території.

У кожному районі свої вимоги до обсягу інвестицій, до мінімального їхнього рівня, необхідного для надання пільг. Так, для промислово розвинених регіонів це не менше $1 млн., інакше не буде ніякого ефекту. У «Курортполісі Трускавець» неможливі будь-які промислові проекти. Зона в порту Рені повинна враховувати умови, що діють на аналогічних територіях Румунії та Молдови. Інакше інвестиції підуть не до нас, а туди. При створенні зон у Криму треба орієнтуватися на умови в Туреччині, Греції, на Кіпрі. Тому універсальний закон — справа нереальна, хоча, на перший погляд, він дуже зручний.

— Хто б міг служити Україні прикладом у створенні вільних економічних зон?

— Я гадаю, Китай, Тайвань, Кіпр, Канарські острови, Сполучені Штати, Гамбург у Німеччині. Але пряма аналогія неможлива. Ми можемо використати їхній досвід селективно, з урахуванням нашої специфіки, законів, менталітету.

— Чи вірите ви, що ВЕЗ можуть змінити обличчя нашої країни?

— Мені доводилося бувати за кордоном. Скажімо, в ОАЕ, в місті Дубай. Там у порту немає ніяких податків і через це — величезний товарообіг. Усі світові фірми мають свої представництва. Є і у нас такі можливості. В Рені причальна портова стінка — чотири кілометри, її вартість — кілька мільярдів доларів, і сьогодні вона не працює. Все ще діють чинники, котрі лякають інвестора: неструктуроване суспільство, постійні зміни законодавства, незбалансовані відносини між гілками влади, менталітет населення, який не змінився з радянських часів, тінізація економіки, елементи корупції, висока злочинність, тобто політичні ризики. Так що ВЕЗ спрацюють тільки в загальному контексті перетворень. Але в той же час вони спроможні зменшити величину політичних ризиків для інвесторів. І цю їхню особливість важко переоцінити.