РЕФОРМУВАННЯ ПО-НОВОУШИЦЬКИ

«Сію пшеницю та ріпак. Бо на них добрий попит і добрі ціни складаються. На полі — тільки я й Елен, синок мій. Сам у себе не краду, собі збитків не завдаю». Коритник розповідає про те, як йому вдалося на ноги зіп’ятися, переконати оточення у своїх «перевагах над колгоспним ладом». Додає: «Це якесь щастя треба мати, бо на двох десятках гектарів ще ніхто нічого доброго не втнув...».

«І чого всі хочуть від отих нещасних фермерів? — запитує він. — Он один уже віддав землю, стоїть питання про ліквідацію ще трьох фермерських господарств. Й інші вже на ладан дихають». Начальник Новоушицького райвідділу земельних ресурсів Валерій Бакулей, вважає Коритника не правилом, а винятком.

Конкуренцію колгоспам вдалося створити тільки Коритнику. Що ж до його колег, то вони вже майже всі поопускали руки. Один так і сказав: «Хай би та земля пропала разом із отими реформаторами». Мовляв, хіба на цій латці землі щось путнє зробиш, нормальну сівозміну забезпечиш? 27 фермерам району від щирої керівної душі виділили аж... 529 га. Та й то завдяки судовим засіданням, листам у різні високі інстанції, нескінченним ходінням претендентів на землю високими районними кабінетами. Деяким громадянам «Іменем України» суди в першій інстанції навіть відмовили в законному праві на землю. Отож у багатьох селян ентузіазм і віра в реформи згасли.

Оптимальні розміри фермерського наділу, аби розжитися на техніку, з розумом, як наука вимагає, вести агрокультуру, треба хоча б півсотні гектарів. До речі, законодавець це передбачив, записав у відповідних документах, — вважає головний фахівець з питань розвитку фермерських господарств облсільгосппроду Кузьма Матвіюк.

КАЗКА ПРО СІРОГО БИЧКА

Від минулого літа посаду начальника Новоушицького райсільгосппроду обіймає Анатолій Сажієнко. Молодий, по-сучасному вбраний чоловік. Розповідає про «виконану роботу»: «Завершили другий етап реформування на селі, тобто розпаювали землю, видали людям на руки земельні сертифікати». Вважає, що процес керований, наближається до логічного завершення.

Здавалося б, свідчення авторитетне, бо донедавна керував колгоспом у селі Струга. Втім, там, як кажуть у народі, коритники й не ночували. То кому ж віддали свої земельні паї доярки Валентина Радіонова, Антоніна Лозінська, Валентина Морська, тракторист Олександр Єрошенко, з якими довелося розмовляти у Струзі? Відповідь: колгоспному начальству. А воно наче від серця відірвало їм платню за оренду кожного з двогектарних паїв — аж по центнерові зерна. Звісно, це не додало їм віри у реформи. Але ж того, хто міг би запропонувати іншу ціну, бути конкурентом колгоспові, сюди й на гарматний постріл не допустили.

А ще цікаво, як А.Сажієнко реформував колгосп. Після скандалу навколо украденої з комори гречки, що привернув увагу правоохоронців, показали йому селяни на двері. Та не пропадати ж його організаторському хистові: голова Новоушицької райдержадміністрації Олексій Вашеняк дав Сажієнкові посаду начальника райсільгосппроду. Хай, мовляв, далі реформує.

У селі Слобідка довелося познайомитися з трактористом Євгеном Гончаруком і шофером Миколою Петрашем, саме йшли з механічною пилкою на підробітки.

Колгоспної платні обидва давно не чекають. Петраш два роки годував бичків, а продавши їх, заробив хіба що на шкіряну куртку синові. Гончарук розповів: «Пішли під сніг бурячки, конюшина», гречка... Те, що зібрали, перекупники з якихось агроресурсів забрали. За пальне. А нового за «спасибі» не дають, міняти ж немає за що». Його попутник сказав, що й дідькові б віддав свій земельний пай, якби тільки платив за оренду. На жаль, немає такого «дідька» ні у Слобідці, ні довкола неї. І тут-таки згадали про Коритника. «В нього ж два комбайни та три трактори. Бо вчасно зорієнтувався», — виявив обізнаність у справах успішного фермера Микола Петраш. У колгоспі ж, зазначив, наразі немає чого ділити...

ОПІР

Перший заступник голови райсільгосппроду Анатолій Мужиловський заявляє відверто: «Я вже давно кажу: або вертаймося до командної системи, або — реформуймося по-справжньому. Зайшли в тупик. У людей апатія й безнадія — жодних мотивацій до праці». Згадує про Косиківці, де селяни допитувалися про орендну плату за свої земельні паї. Виявилося: правління колгоспу навіть не уклало з ними угоди. І таких фактів у районі чимало. Під гаслами про реформування їм насправді чиниться шалений опір.

Іван Коритник обурюється: «Написав мій синок Елен заяву, що бажає стати фермером, просив землю — не дали. Буцімто він не знає, з якого боку до того трактора «під’їхати». Хоча б щось розумніше вигадали. Хлопець має диплом механізатора широкого профілю. Сіє, доглядає, збирає».

Тим часом у районі, де «завершується другий етап реформування» з наради на нараду «перекочовує» вимога керівництва: зупинити спад виробництва! Називають цифри: райстадо великої рогатої худоби вже зменшилося порівняно до торішнього аж на три тисячі голів. А як це зупинити, коли увійшли в зимівлю з 57% сіна, 83% сінажу, 13% кормових коренеплодів і 12% силосу (до потреби майже вирізаного стада)? І ще про деякі перспективи на завершенні другого етапу: з 18 тисяч гектарів запланованої оранки на зяб спромоглися «підняти» 1344 гектари, а вільховецькі, рудковецькі, кучанські, ставчанські, пилипо-хребтіївські, іванковецькі власники земельних угідь навіть і не намагалися поставити плуги в борозни...

Де вже там Лютеру Бернстону, заморському гостеві Івана Коритника, з’ясувати причини тупикової ситуації. Поїхав вражений...

КОМЕНТАР ВІДДІЛУ ЕКОНОМІКИ

«Заробітної плати в колгоспі вже рік не отримували, невідомо, чи вона й буде, а тут я бачу реальну перспективу. Земля завжди годувала людей. Вона не підведе, якщо до неї з любов’ю». Цю заяву зробила фермер із Чернівецької області Тетяна Долинська. Тим часом голови обласних та районних держадміністрацій якнайменше пов’язують майбутнє українського сільського господарства з фермерами. Серед обласних чиновників, згідно з опитуванням, проведеним соціологами на замовлення Міжнародної фінансової корпорації, прибічників фермерства не знайшлося, а серед районних вони становлять лише 3%. Чи ж дивуватися тому, що й уявлення значної частини українського селянства про майбутню структуру сільських господарств не характеризується позитивним ставленням до фермерства. Ставку на нього зробили лише 4% опитаних. І це, як вказують спеціалісти, з одного боку, є наслідком недостатньої поінформованості про хід, принципи та завдання земельної реформи, а з другого — відбитком власного або ж сусідського досвіду зі створення фермерського господарства. Не сталося зрушень і після проведення так званого паювання землі. Селяни, які отримали сертифікати на право розпоряджатися земельною часткою, часто просто не знають, як нею розпорядитися. Їхні сертифікати лежать у колгоспних сейфах. Фахівці з МФК вважають, що це свідчить про слабкість державної політики у сфері реформування земельних відносин. Відтак величезна рідкість, коли земельна частка передається в оренду фермерському господарству. Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»

№247 23.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»