ЩОДЕННИК 27 жовтня

Є в мене якась «манія» (некрофілія?): відчуваю задоволення з того, що хатнє відро для сміття наповнюється й наповнюється. Та ось нарешті його можна винести геть із помешкання! А може, це просто любов до порядку? Щоразу відчуваю таку смішну надію: це моє останнє сміття, а далі існуватиму — як янгол? — без відходів життєдіяльності. А що там, пардон, у відрі? Шкаралупки з горіхів, огризки яблук, риб’ячі кістки, кавова гуща й сухі чаїнки, яскраві обгортки від цукерок. Еге, голубко, то ти ще й нівроку харчуєшся!..

Що більше входимо ми в так званий цивілізований світ — сміття в нас стає різноманітнішим, барвистішим і «географічнішим»: коробки, обгортки, пакети з «made in...» там і сям. Словом, сміття з усіх можливих і неможливих країв.

Усі ці відходи життя, що пріють у напхом напханих контейнерах чи перекочуються просто під ногами на вулицях і «розцвічують» наше бліде існування, таки потверджують: «залізна завіса» впала. І ще: цивілізація й культура — таки різні речі. І чи заслуговуємо ми — вибороли право? — стати сміттєзбірником усього світу?..

№205 27.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»