До самовідставки закликав Президента старшина
П’ятий рік триває листування колишнього міліціонера з 14-річним стажем роботи Василя Сможаника із Скадовська з численними правовими інстанціями України. Унікальність цього листування в тому, що в ході його не приголублений державою Василь Іванович подав до суду на... Генпрокурора!
Все почалося з того, що 1992 року в зв’язку із порушенням проти В. Сможаника кримінальної справи Василя Івановича звільнили з рядів міліції. Як стверджує сам Василь Іванович, кримінальну справу було сфабриковано на прохання (за наказом?) людей, котрим він «наступив на ногу». Причиною порушення кримінальної справи була крадіжка міліціонером автомобіля КАЗ-4540. В. Сможаник стверджує, що готовий відповісти перед будь-яким судом (за умови, якщо суд буде об’єктивним), що купівля, реєстрація автомобіля були цілком і повністю законними й підтверджені необхідними документами. Але... Через півроку з моменту порушення проти нього справи вантажівку було вилучено, а через півтора — пред’явлено звинувачення. 4 вересня 1994 року під час перебування Сможаника у райвідділі його затримали. Майже чотири місяці він перебував у слідчому ізоляторі Херсона в загальних камерах із закоренілими карними злочинцями. Що порушує статтю 21 закону про міліцію. Під час слідства колишній міліціонер неодноразово звертався на ім’я прокурора області, потім на ім’я Генпрокурора України зі скаргами на відсутність контролю з боку прокуратури, на порушення законодавства з боку правоохоронних органів, на порушення ними термінів слідства, але... відповіді не отримав. Чотири роки тривала слідча тяганина: слідство то закривалося за недоказовістю, то поновлювалося. 1996 року справу остаточно закрили. І знову ж із порушенням ряду статей Кримінально-процесуального кодексу. Вистраждану вантажівку його власнику не повернули. Василь Іванович неодноразово звертався на ім’я прокурора Комсомольського району Херсона, прокурора області, екс-генерального прокурора України Г. Ворсинова, до Г. Омельченка, пізніше — до О. Литвака як правонаступника Ворсинова.
«Шановний Григорію Трохимовичу! Життя примушує звернутися до Вас сьомий раз у справі...», — так починається скарга до Генпрокурора України від 23 січня 1997 року. Восьмим листом стала вже позовна заява, в якій колишній міліціонер просив розглянути в судовому порядку його справи, виявити посадових осіб, винних у порушенні законів і прав людини, й притягнути до кримінальної відповідальності. Також Сможаник вимагає як моральну компенсацію 50 тисяч гривень. Суд досі не відбувся. Через шість років після відкриття кримінальної справи колишній старшина, колишній інспектор дорожньо-патрульної служби, котрий знає закони, не може добитися поновлення своїх прав. Шостий рік триває листування з численними правовими органами. Якщо не вважати чисто формальних відповідей не по суті, то це — одностороннє листування. За словами Сможаника, він досі не має в своєму розпорядженні інформації про визнання його винним або невинним.
Тричі Василь Іванович звертався до Президента України Леоніда Кучми, як до останньої інстанції. Останній з трьох листів закликає Президента до... самоімпічменту.
