Єдиний українець у делегації Жака Ширака

Доброзичливий та досить шанобливий, він так і тягнеться до всього українського» — так починалося есе про Аркадія Жуковського, написане 1980 року одним із радянських авторів. Сьогодні професор Інституту східних мов та цивілізацій Сорбонни Жуковський — єдиний українець, якого включено до складу делегації президента Франції Жака Ширака до України.

Корінний буковинець, Жуковський у 30-ті роки мусив вчитися у Чернівцях румунською — єдиною офіційною мовою на території окупованої Буковини. Після приходу радянських військ він з батьками виїхав на Захід, у Австрію де закінчив університет міста Грац, а згодом перебрався до Лурда у Франції.

З інженера мостобудівної фірми Жуковський перетворився на історика після низки публікацій румунських націоналістів у французькій пресі про Буковину. На таку брехню, згадував Жуковський, треба було відповідати! І він відповів 1000-сторінковою працею про Буковину, виданою у Франції 1956 року. Невдовзі, 1969 року, захистив дисертацію в Українському Вільному Університеті в Мюнхені. Ще одну — 1976 у Сорбонні. Потім 18 років викладання в Інституті східних мов і цивілізацій.

Жуковський як автор праць «Шевченко у Франції», «Проспер Меріме та українське питання», «Мазепа і Франція Луї ХIV» був відомий у Франції лише вузькому колу фахівців. Набагато краще його знали у СРСР. Так, під час першого державного візиту Микити Хрущова у Париж СРСР направив до МЗС Франції список осіб, яких радянський уряд прохав випровадити за межі Парижу на час візиту. На чільному місті цього списку стояло прізвище Жуковського.

— Нас, «антирадянських лідерів», вивезли на два тижні з Парижа на Корсику до якогось пансіонату, — згадує Жуковський. — Ми всі дякували Хрущову, що нам влаштували на державний кошт такий форум!

Після виходу в світ його «Історії України» Жуковський зажив популярності серед французьких чиновників, і від 1991 року його регулярно запрошують на наради з українських питань до МЗС Франції.

— Цю маленьку книжку — «Історія України» — я розіслав усім французьким дипломатам, одну — особисто Шираку, який був тоді мером Парижа. Той зізнався в листі, що Україна йому відкрилася щойно по ознайомленню з книжкою, — згадує Жуковський.

Сьогодні вчений тішиться з того, що перший раз у житті полетів до України на французький кошт. І може кошти ці заощаджені на квитках міністрів іноземних справ Франції, які за шість останніх років жодного разу не були у Києві, чи на гонорарах власних кореспондентів французьких видань, жодне з яких за шість років не розжилося таким в Україні.