Кен МОСКОВІЦ: «Телебачення — це мистецтво демократії»
— Пане Кен, що ви дивитесь в українському ефірі щоденно, які канали, передачі, ведучі вам до вподоби?
— Їдучи сюди на роботу, я вивчав лише українську, а не російську мову. Природно, що я дивлюся лише україномовні програми. Це є частиною моєї роботи, дивитися ТV в тому розмірі, в якому мені дозволяє зайнятість, і формувати свою думку про нього. Звичайно, в першу чергу я дивлюся випуски новин — це УТН, ТСН, «Вікна» та тижневик на СТБ. Також обов’язково дивлюсь «Обличчя світу» з Олександром Ткаченком та «7 днів» з Вадимом Домановим. Я повинен визнати, що серед програм, які не підпадають під категорію новин, є дуже багато імпортованих. Я не дивлюсь їх: здогадуюсь, що це наслідок нинішньої економічної ситуації, коли бракує ресурсів для власних шоу.
Крім випусків новин, я дивлюся документальні фільми, однак намагаюсь не витрачати часу на перегляд імпортованих серіалів. Я знаю, що в України є традиція показу серйозних художніх фільмів. Але, наприклад, «Приятель небіжчика», який здобув популярність на Заході, чомусь не дуже популяризований на Батьківщині.
— Як подають наші програми новин інформацію про США?
— Я повинен визнати, що повідомлення про Сполучені Штати є доволі збалансованими. Одначе існують дві проблеми. Оскільки, здебільшого українські ЗМІ не можуть дозволити собі послати постійного кореспондента в США або передплатити випуски новин американських агенцій, більшість тієї інформації, яку отримують українські глядачі, є вторинною. Взагалі, більшість українців через фінансові проблеми не бували в США і не мають глибокого розуміння того, як працюють там різні установи. Мені здається, що кількість фактичних помилок у репортажах про американський уряд, політику, суспільство є більшою, аніж це прийнято за американськими стандартами. В Америці дуже важливим вважається точність інформації, й одним із обов’язків журналістів є перевірка фактів.
— Як ви вважаєте, чи впливає на це рівень середнього глядача — в Штатах і в Україні?
— Так, впливає. Але треба мати на увазі, в усякому разі — кажучи про Штати, що там аудиторія є дуже різноманітною, з різним рівнем культури, освіти, майнових статків, запитів. Якщо вести мову про три традиційні телемережі, що з’явились у США наприкінці 40-х, Сі-Бі-Ес, Ай-Бі-Сі та Ен-Бі-Сі, то щодо них було встановлено певні правила наскільки далеко вони можуть заходити в своїх коментарях, висловлювати свої думки, дотримуватись поміркованості. Вечірні випуски новин цих мереж мали надзвичайно великий вплив на формування громадської думки в Штатах. Але зараз їх вплив і охоплення ними аудиторії зменшилися. Це — результат нових технологій, супутникового й кабельного телебачення та Internet. Близько 60 вiдсоткiв американських домівок мають кабельне телебачення.
— Чи мають в Америці вплив на ТV рейтинги популярності та соціологічні опитування?
— Існує просто океан інформації про ТV-аудиторію. В першу чергу нею користуються подавачі реклами: від цього залежить доля програм, повтор чи продовження серіалу. Популярність програми впливає на те, скільки менеджери можуть вимагати грошей від рекламодавців за хвилину ефіру.
— Як у цьому контексті ви можете оцінити рекламу на нашому ТV?
Я чув, що значна частина української аудиторії досить цинічно й неприхильно ставиться до реклами на ТV. По-перше, завдяки рекламі ТV може залишатись вільним, незалежним. По-друге, реклама є формою творчості. В США існує спеціальна нагорода за найкращу рекламу. І дивитись на ці зразки — просто приємно. На комерційних каналах США реклама просто перериває передачу, без жодного попередження, й до цього звикли. В Україні реклама йде блоком, який анонсується спеціальною заставкою, і її показують до або після програми, що ближче до західноєвропейського зразка.
— Як на ваш погляд, телебачення є мистецтвом чи інтелектуальною творчістю?
— Над своєю власною думкою я повинен був би ще поміркувати. Але в США телебачення називають демократичним мистецтвом, або мистецтвом демократії.
