Гуляй поки... Президент?!
У нас ще не висять портрети в розмір торця дев’ятиповерхового будинку, як, приміром, у Таджикистані, який не нарадіється зі свого Президента. Але масштаби підготовки до акції з нагоди іменин нашого — також свідчать: Леоніда Кучму люблять і цінують і ззовні, і зсередини.
Спочатку — ззовні. Уже підтвердили своє прибуття глави держав Узбекистан, Азербайджан й Молдова. Голова адміністрації Президента Білорусі вже прибув на відпочинок, та чи замінить він Президента Лукашенка на святкуванні — поки що невідомо. У них, очевидно, голова АП — майже сам Президент, як у нас за часів Дмитра Табачника, інакше з якої радості посол Білорусі в Україні Віталій Курашик особисто організовував би його урочисту зустріч у Криму за участю найвищих посадових осіб автономії?..
А загалом очікується до десяти перших керівників із країн СНД. Враховуючи ж туманні натяки з Москви, не виключено прибуття й Самого! Ну а як же, либонь 60 років — нагода продемонструвати всьому світові (й Альберту Гору персонально) підтримку всіма незалежними державами співдружності Президента Леоніда Кучми, котрому знову йти на президентські вибори. Попередньої домовленості з декотрими про зустріч на ювілеї, подейкують, досягнуто ще тоді, коли Леонід Кучма відкривав нову столицю Казахстану, щось співав і гарно танцював, мабуть, розширюючи передвиборні межі свого іміджу. Майже як Єльцин, але краще.
Важливість зустрічі з колегами-президентами підтверджується й тим, що для них «доступ до тіла» буде відкрито саме 9 серпня, у день ювілею. А свої, українські, підуть 10 й 11. Цілі три дні, ну то й що? Казахстан із Киргизією можуть три дні гуляти весілля президентських дітей, а ми — гірші? В Україні криза, обвал, шахтарі, вчителі й пенсіонери, ну то й що? Усі міністерства, організації, відомства, кожна шануюча себе контора вирядять делегацію, витратяться на карколомні підношення — не за свої ж гуляти, коли подія загальнодержавного значення? У відповідь на дурниці на кшталт «бенкет під час чуми» є контраргумент: для користі держави слід зустрічатися, слід зміцнювати міждержавні зв’язки, і як не скористатися неабиякою датою, щоб зайвий раз привернути до себе увагу побратимів за СНД. Бо деякі з них відкриття для себе роблять. На травневому самміті у Криму Едуард Шеварднадзе, вперше потрапивши в Ялту, був просто зачарований: «Я ніколи не думав, що в Криму так гарно». Це він після того, мабуть, вирішив, коли побував у Лівадійському палаці й посидів у кріслі Сталіна. А можливо, й незалежно від цього...
Де проходитиме національне свято — себто святкування 60-річчя Леоніда Кучми — точно поки що не кажуть. Чи в Мухалатці, на дев’ятій держдачі, чи у Форосі, на одинадцятій. Місцева преса писала, нібито Президентові доводиться «розриватися» між ними. Позаяк Леоніду Даниловичу більше подобається горбачовська знаменита «Зоря» (Президент у нас, очевидно, без комплексів), а Людмилі Миколаївні до душі «затворництво» в Мухалатці. Звісно, на фороській «Зорі» СНД-шних президентів можна було б зібрати символічніше (чи прикольніше): хоч у чомусь і ми правонаступники — була горбачовська дача, а тепер кучмівська...
А загалом, ювілей Президента — це, як не глянь, нагода для країни не сплохувати. І добре, що він припав на літо, коли «мовчать» шахтарські каски. І добре, що секвестрований бюджет пройде повз парламент, і підпише його Президент. А загалом — гуляти то гуляти. Поки Президент.
