С — Стукіт, Стукати
Стукіт супроводить людство з моменту його появи на грішній землі. Власне з того самого моменту, коли мавпа почала стукати палицею, вона й перетворилася в людину (принаймні, так стверджує дідусь Енгельс).
Попервах стукіт пов'язаний з найпростішими діями людини, спрямованими на виживання. Так, стародавні люди стукотіли примітивними молотками по головах мамонтів, аби здобути собі на прожиття. З розвитком цивілізації стукіт поступово приводить до появи ремесел, промисловості і, нарешті, літератури («в лесу раздавался топор дровосека»).
Але тільки в країні, де переміг соціалізм, після того, як народ скинув рабські кайдани капіталізму, стук відривається від грубих і примітивних знарядь праці (молоток, сокира тощо) і стає найважливішим інструментом політичного життя суспільства. Для дослідження, упорядкування, обробки та пропаганди стуку створюються спеціальні організації НКВС, ОДПУ, КДБ. До цього часу відноситься й виникнення нового терміну «стукач» (порівняйте з попередніми «коваль», «дроворуб»).
Стукачів, які відзначалися найбільше, нагороджують найвищими державними нагородами СРСР. Подальшого розвитку набуває й термін «стукач». Він стає синонімом таких понять як «відданий син партії і народу», «гідний продовжувач великої справи Леніна-Сталіна», «гідний громадянин країни Рад».
Спочатку стукають на всіх поспіль, але з розвитком стуку, він починає персоніфікуватися: стукають на агентів міжнародних розвідок (особливу популярність має японська), отруйників (справа лікарів), безрідних космополітів (Пастернак, альманах «Метрополь»), відступників (Солженіцин, Сахаров).
Заради справедливості, необхідно зазначити, що значна частина населення не прийняла прогресивного комуністичного стукацтва, за що вельми жорстоко поплатилася.
Стукіт поділяється на відкритий (партзбори, засідання профкому та Політбюро ЦК КПРС) і таємний (доноси, нашіптування, кляузи).
Цікаво, що стукацтво властиве лише дорослому населенню. Діти (очевидно інстинктивно) не люблять стукачів, обзивають їх «ябедой-говядиной» і лупцюють у дворах.
СТУКIТ ЯК МИСТЕЦТВО
Безсмертні слова вождя «З усіх мистецтв для нас найважливіший — стукіт!» значною мірою визначили розвиток мистецтва в СРСР.
У радянські часи постулат «Служенье муз не терпит стука», було рішуче замінено на «Не настукаєш — не прославишся!».
Час довів правильність цього підходу. Булгакова, Любимова, Параджанова любитимуть і шануватимуть у всі часи. А імена стукачів згадують лише у зв'язку з тим, що вони стукали на цих гігантів духу.
Разючий феномен використання у справжньому мистецтві як засобу проти стукоту — іншого стукоту. Пригадаємо бодай булгаковську Маргариту, яка перебила молотком вікна стукачів!
СТУКIТ ЯК НАУКА
Пальма першості застосування стукоту в науці належить Трохиму Лисенку. Настукавши на знаменитого Вавилова, він домагається заборони генетики і стає президентом сільськогосподарського відділення Академії наук СРСР.
Відтоді стукіт починає широко використовуватися для розв'язання наукових проблем. IBM, Microsoft і Intel своїм небаченим процвітанням зобов'язані знаменитому науковому стукоту «Кібернетика — запроданка буржуазії»*.
СТУКIТ I ДИПЛОМАТIЯ
Глибоко помиляються ті, у кого дипломатія асоціюється з тихими неквапливими розмовами за звуконепроникними стінами кабінетів, товстими килимовими доріжками, що притлумлюють звуки кроків, з майже безшумним паперовим шелестінням шифровок і циркулярів з диппошти.
Помилковість цих уявлень про дипломатію дуже яскраво продемонстрував Микита Сергійович Хрущов, коли з криком: «Я вам покажу кузькину мать!» стукав черевиком по трибуні ООН.
На превеликий жаль, дипломати на цьому не зупинилися. Звуки гарматних пострілів породили «дипломатію канонерок», а зовсім недавно ми спостерігали в Іраку і Сербії дипломатію бомбових ударів.
СТУКIТ I ТЕЛЕБАЧЕННЯ
Донедавна національне телебачення майже не демонструвало народові гідних зразків стукоту.
Вельми відрадно, що цей ганебний недогляд надолужили студії «СТБ» і «1+1».
СТУКIТ ЯК ЗАСIБ IСНУВАННЯ
Гегель таки мав рацію! Розвиток справді відбувається по спіралі. У цьому ще і ще раз переконуєшся, досліджуючи розвиток стукоту в СНД. На черговому витку спіралі ми наблизилися до стародавніх людей і знову використовуємо стукіт як засіб існування.
Початок поклали шахтарі, і нині стукіт їхніх касок грізно лунає на величезній території: від Воркути до Павлограда, від Кузбасу до Донецька. Від резонансних явищ тремтять не тільки стародавні стіни Кремля, а й сучасніша будівля Верховної Ради. Від цього стукоту хитаються уряди і президенти. Шахтарям намагаються підстукати різні партії та фракції. Однак партійний і фракційний стукіт легко відрізнити на слух, це стукіт ситих, яким хочеться бути ще більш ситими.
До шахтарів приєднуються вчені, медики, вчителі, робітники, селяни і пенсіонери. Невдовзі вся країна стукотітиме касками, пенсійними посвідченнями, підручниками, скальпелями та мікроскопами.
СТУКIТ I ПОЛIТИКА
Оскільки економіка нерозривно пов'язана з політикою, то легко спрогнозувати використання стукоту політиками.
Так, для отримання кредитів МВФ можна постукати купою президентських указів.
Депутати стукотітимуть своїми посвідками, вимагаючи відставки президента.
А президентові не залишається нічого іншого, крім як стукотіти (прости, Господи) конституцією, вимагаючи для себе іншої країни!
ПIСЛЯМОВА
Щиро сподіваюся, що за цю статтю мені не настукають по голові.
* Пізніше у зв'язку з реабілітацією, це гасло було замінено на «Хай живе кібернетика — колишня запроданка буржуазії!»
