Гарячі теми:

День народження Назарбаєва

08 липня, 00:00

На перший погляд, таку дипломатію дуже важко зрозуміти. Кремль не надсилає нікого зі своїх найвищих представників на презентацію нової казахстанської столиці Астани. На гучному святі можна побачити всіх — і Сулеймана Деміреля, і Гейдара Алієва, і Іслама Карімова, і Леоніда Кучму... Тільки не Бориса Єльцина. Ну, це зрозуміло — він готується до офіційного візиту в Казахстан... Так хоча би надіслав прем’єра, Сергія Кирієнка. Кремль натомість пропонує Астані побачитись із Іваном Рибкіним та Борисом Березовським — і скажіть, що це не ляпас! Потім Єльцин відмовляється й від візиту до Казахстану — очевидно, не у зв’язку зі здоров’ям, бо в день відмови він має насичену зустріч із польським президентом Александром Кваснєвським, та й потім продовжує напружено контактувати... А Нурсултан Назарбаєв, Емомалі Рахмонов, Аскар Акаєв та — що у цій ситуації найголовніше — голова КНР Цзян Цземінь — змушені зустрічатися не з Єльциним, якого вони очікували, а з Євгеном Примаковим...

Що в цій ситуації має робити Назарбаєв? Образитись? Зачинити двері? Дати зрозуміти, що так не можна зі стратегічними партнерами? О, ні, «восток — дєло тонкое», Назарбаєв приїздить до Москви, святкує в російській столиці власний день народження, зустрічається з Єльциним... Як на мене, він має рацію. Адже найголовніше — заради чого й мав Єльцин їхати до Алмати — угода про розподіл Каспію — в назарбаєвській теці. Скільки Москва пручалася цьому рішенню, скільки його продавлювали її центральноазійські сусіди та Азербайджан — і в ситуації, коли в Кремлі почувалися, очевидно, ніяково перед ображеним Назарбаєвим — підписали! Як не крути, а тепер Казахстан став справжнім господарем своєї нафти і своєї незалежності. Ще кілька років — і день народження президента Казахстану буде святкуватися в Астані.

Тільки в Астані.

Москва

Author

Віталій Портников

Випуск газети №:

№127, (1998)

Рубрика

День Планети