Особливості національного зубопротезування

За даними ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я), на земній кулі три чверті населення страждають адентонією — частковою або повною відсутністю зубів. У 35 країнах Європи у громадян віком 35 — 44 років виявлено захворювання парадонта у 40 — 75% населення.

ПРИБУТКОВЕ МІСЦЕ ВСУПЕРЕЧ УСІМ РЕЖИМАМ

Коло ремесел, без яких людині не жити, вельми вузьке. Лікування займає одне з перших місць. Вставні зуби — коронки та інші замінники жувальних поверхонь, виготовляли ще фараонам. У XI столітті арабський хірург Абуль-Касем виокремив зубопротезування в особливий розділ меддопомоги.

Зробити протез складніше, ніж вирвати зуб: робота вимагає неабиякої кваліфікації та передбачає відповідну винагороду. Розповідають, що сучасниця Наполеона королева Іспанії Марія-Луїза побажала мати діамантові зуби замість утрачених. «Обнова», правда, відсвічувала жахливо — моментами здавалося, що в королеви беззубий рот.

У країні Серпа й Молота за наявності безкоштовної медицини зубопротезування, однак, було платним (для основних мас громадян). Двадцять років тому за право працювати стоматологом-ортопедом билися, як за зірку Героя. Особливо «прохідною» вважалася саме горезвісна п’ята графа біографії — національність. Напередодні 90-х соціалістичну батьківщину заради історичної залишали провідні кадри зубопротезного мистецтва. Ті, що залишилися згуртувалися в кооперативи, що обіцяли золоті гори ще за життя нинішнього покоління.

Останній винахід «червоної медицини» — госпрозрахункові клініки — насилу витримували колони ветеранів революцій, праці та воєн, яким більшовики обіцяли безкоштовне вставлення коронок, мостів і щелеп. Саме на них і набивали руку жваві хлопці та дівчата з ортопедичним ухилом.

З’явилися громадяни, які вважали за краще вгвинчувати модну металокераміку де-небудь в альпійських республіках і німецьких землях. Чим дорожче коштували ікла, різці та корені, тим це вважалося в їхньому колі «крутішим». У Голландії, наприклад, зуб обходився в $600. «Середній клас» рвонув до євровідремонтованих «каботів», «дентал-клінік» та інших престижних стоматологічних установ, де вміння ще було «совкове», а ціни «не нижчі від європейських».

ЄВРОРЕМОНТ ПОРОЖНИНИ РОТА МОЖНА ПОРІВНЯТИ З КВАРТИРНИМ

Вибір людиною протезиста відбувається за тією ж схемою, що й вибори до Верховної Ради: кандидата в очі не бачила, на що здатний — не уявляє. І тому покладається на інтуїцію.

Про витрати на ремонт порожнини рота можна одержати інформацію за телефоном. У «крутих» фірм видалення зуба може обійтися у 300 гривень, лікування одного зубного каналу в 100 гривень (а є зуби й з трьома каналами!), а металокерамічна конструкція — 180 гривень (це «гола коронка», а всі накрутки з її встановленням можуть підповзти до 400—500 гривень). І більше.

На телефонну інформацію колись купився приятель із «Киевских Ведомостей». Все було в рамках розумного, але після довелося йти із шапкою до всіх знайомих — не виривати ж «їхні» зуби з поверненням.

Російський стоматолог, лікар Олег Зибін стверджує: до нього звернувся клієнт із престижної клініки, у якого «коронка зуба спиляна до ясен, на верхівці кореня — кіста, передня стінка кореня у тріщинах, а в задній — дірка». Пацієнту було заявлено, що зуб не підлягає лікуванню, оскільки він «поганий». Вартість лікування однак оцінили у 600 «зелених». Відомий дантист категоричний: «Великі гроші не гарантують високої якості».

Вартість матеріалів, що йдуть на виготовлення одного металокерамічного зуба — у межах 13 гривень. Решту беруть за роботу та комфорт. У госпрозрахункових клініках видалення обійдеться у 20 гривень, лікування, тобто чищення каналу, утрамбування його цементом, встановлення пломб — 30 гривень. Металокерамічний зуб у районних клініках оцінено в 120 гривень. Мій пошук ортопеда було розбито приблизно на три етапи.

ПОШУКИ

Перший фахівець довго тягнув: «Та-а-а-к». І зрештою розпорядився повисмикувати багато чого з того, що там ще в мене залишилося. Мрія про металокераміку розбилася об криву посмішку протезиста. Він пообіцяв повний рот нержавіючої сталі. Можна ще золото... Сталь не надихнула з естетичних міркувань, а дорогоцінний метал з економічних. У результаті залишився набір зубів, придатний не для пережовування, а для скорозшивання їжі.

Другим дантистом виявилася вчена пані, яка не заглянувши до рота, почала рекламувати бугельні протези особливо точного лиття. На місцевому французькому заводику, який нібито обслуговує еліту країни, взагалі рекомендували вирвати всі ріжучі-кусаючі поверхні, що залишилися. Тому пані від роботи відмовилася, оскільки такого роду протези ще нікому не ставила.

ЛІКАР СЛАВА

Я вже маю інформацію про райлікарні. За місяць ортопед повинен «набити» з клієнтів 180 трудоодиниць — міри, вигаданої у совкові часи і яка ще використовується у звітності. Один металокерамічний зуб відповідав п’яти трудовим одиницям. Тобто лікар зобов’язаний розбитися, але 36 зубів із 1-го до 31 числа поточного місяця вставити, інакше зарплату видаватимуть неохоче й із застереженнями. За самовіддану працю в півтори зміни (з 9 до 21 години) ударник-стоматолог отримує приблизно $200.

Записка привела до лікаря Сажнєва із другої стоматологічної клініки Жовтневого району. Він тричі одружувався, з дорогої дивини має собачку «Чау-чау». За плечима — всіляке, аж до служби офіцером-стоматологом на Далекому Сході. Мене не виставив у коридор, а запропонував сісти в кабінеті й спостерігати сцену роз’яснень пацієнтці способу відбілювання зубів. Виявляється, білизна залежить від родоплемінного походження. І найкраще підтримувати її не фрезеруванням, а банальним чищенням вітчизняною щіткою та дешевою пастою.

Лікар виявився ентузіастом: приносить пацієнтам популярні статті, які знаходить вечорами в «Інтернеті». Персона моя не могла збагатити клініку, оскільки металокераміка виявилася протипоказаною. Проте й зі звичайними протезами також треба було поморочитись. Тут собі на лихо лікар Сажнєв вибрав хитре кріплення, з яким самовіддано мучився на збиток легким заробіткам. Я завірив лікаря Сажнєва, що зобов’язуюся протези не ковтати і не стерилізувати. Йому побажав дуже міцного здоров’я — раптом будуть потрібні додаткові зусилля, а до іншого лікаря я вже ніколи не піду. Сила звички до прекрасного виробляється, знаєте, незважаючи на нас.

P.S. Якщо внаслідок читання статті до лікаря Сажнєва ринуть пацієнти, нехай він розцінює це як скромний гонорар за свій царський подарунок, який він зробив журналісту.