I білий може бути рабом. Якщо він українець

Ситуація із приватними ліцеями (чи, точніше, з навчальними закладами змішаної форми власності) в Україні досить цікава. Якщо державну сферу освіти вразила глибока криза, кінця якій не видно, то альтернативні школи впевнено набувають сили. Плата за навчання тут, як правило, невисока. Принаймні її можна порівняти з неминучими (прямими і непрямими) витратами батьків, котрі прагнуть не просто «відбути номер» протягом 11 шкільних років, а дати дитині впевнений поштовх у майбутнє життя. Існує поширена думка про те, що в ліцеях вчаться діти «нових українців». Факти свідчать про протилежне. Дирекція ліцеїв (що підтвердили й у Київському міськвно) стверджує, що їхній контингент — діти звичайних пересічних українських громадян. У чому ж різниця? Різниця полягає в підвищеній увазі батьків до майбутнього своїх дітей, і, відповідно, в підвищеній відповідальності дітей щодо процесу навчання — в тому, що сьогодні модно називати «високою мотивацією». Викладачі ліцею, в свою чергу, відбираються на роботу на конкурсній основі і можуть бути звільнені за невідповідність належному рівню викладання (ускладнені курси іноземних мов, сучасні комп’ютерні технології тощо) і просто за неуважне ставлення до колеги-учня.

У суєті «останнього дзвінка» ошатні виноградарські ліцеїсти давали коротке інтерв’ю кореспондентам «Дня»:

— Я хочу бути великим начальником і їздити на персональній машині.

— Хочу бути великим підприємцем.

— Матеріальний достаток стоїть попереду інших цінностей. Але совість і честь залишаються головними — гроші потім.

— Я хочу добре заробляти, але робитиму це чесним шляхом, якщо мені дозволять наші закони.

— Вважаю, що до заміжжя я повинна стати на ноги і ніколи, ні в якому випадку ні від кого не залежати. Тільки потім я вийду заміж і народжуватиму дітей.

— У дитинстві мріяла стати актрисою, а тепер вибрала іншу професію — юрист. Знаю, що треба добре вчитися, тоді можна буде багато що зробити.

Очікується, що діти, котрі закінчують сьогодні цей або подібний навчальний заклад, складуть основу майбутньої еліти України. Можливо, незабаром у світі з’явиться ще одна абревіатура — YUP (Young Ukrainian Professional — молоді українські професіонали). Можливо, ці люди і розв’яжуть основні проблеми нашої країни. «Україна стане на ноги, я впевнена, — каже випускниця ліцею Олена. — Що для цього потрібно? Добре працювати. А раніше люди працювали погано? Подивіться у вікно, якщо життя таке, яке воно є, отже, щось робили не так. Україна зміниться завдяки нам, ми вивчимося і зробимо все, що потрібно».

«Діти сьогодні стали практичнішими, — вважає директор Фінансового ліцею Юрій Шукевич. — Іще п’ять років тому випускники шкіл нагадували своїх батьків із комсомольсько-піонерського минулого, вони були сповнені ілюзій. Ті, хто сьогодні святкує свій останній шкільний дзвінок, стали жорсткими прагматиками. А романтики залишилося дуже мало. Це і добре, і погано. Добре тому, що життя найближчими роками, на жаль, створюватиме їм погані умови для романтики. Однак перехідний період має колись закінчитися, і, я думаю, романтику буде колись запитано. Але це станеться на новому витку цивілізації...»