Чи можлива телезмичка між вітчизняним інтелектом і капіталом?

Доходили різні чутки. Факти були взагалі відомі більшою чи меншою мірою, але очевидно було те, що, крім фактів, з’явились і якісь ідеї, котрі супроводили їх, і, головне, в надмірній кількості. А це й бентежило: зовсім неможливо було пристосуватися і точно дізнатися, що саме означали ці ідеї?
 Ф.М.Достоєвський. «Біси»

ЧИ СПРОМОЖНИЙ ТЕЛЕГЛЯДАЧ ДУМАТИ ГОЛОВОЮ?

Це питання, здавалось би, риторичне. Однак майже 90% того, що подається з екрана, не відповідає дійсності. Бойовик мало схожий на реальну сутичку, а детектив — на офіційне слідство. Якщо прибрати все, що тією чи іншою мірою спотворює дійсність, то телеефір (принаймні український) виявиться майже порожнім. Залишаються інформаційно-аналітичні програми.

НАЙКРАЩІ НОВИНИ — ВІДСУТНІСТЬ НОВИН?

У будь-якому телепросторі подання новин можна організувати двома шляхами: за рахунок кількості інформації та за рахунок якості її обробки. Тобто або про все потроху, або небагато про що по суті. З погляду психології, перше спрямоване на короткочасне привернення уваги. Друге — на запуск процесу мислення та емоційних процесів. Перевага першого перед другим — швидкодія та великий обшир інформаційного охоплення. Перевага другого перед першим — надійність. Увага переключається миттєво, а мислення та емоції вмить зупинити неможливо, особливо якщо це відбувається в масовій свідомості. Для інформаційника важлива новизна повідомлення, для аналітика новина лише привід, бо він точно знає, що нове — це забуте старе.

ТЕЛЕГАЛУШКИ: ТО ЛІПИТЬСЯ, ТО НІСЕНІТНИЦЯ

 Те, що у вітчизняного телебачення немає досі яскраво виражених аналітичних програм, має цілу низку причин. Одна з них технологічна. Технологія аналітичної програми різко відрізняється від інформаційної. Справа не в ціні та обладнанні. Аналітична програма може бути на кілька порядків дешевшою за інформаційну. Справа — у принципі. Інформаційник укладає гроші в засоби діставання інформації, а аналітик — в засоби переробки. У добуванні інформації ключову роль відіграють технічні засоби, а в обробці — фахівці. Отже, можна не дивитися передачу, а тільки дізнатися, куди вкладаються гроші: в людей ачи в обладнання — і спокійно зробити висновок, наскільки вона інформаційна, а наскільки — аналітична. Логіка розвитку української економіки підказує, що ліпше купити дороге обладнання, про реальну ціну якого можна тільки здогадуватися, ніж укладати гроші у фахівців та колективи. А тому технологічних посилок для аналітичних програм просто немає.

ТЕЛЕНАРЦИС: КУЛЬТУРА ЧИ БУР’ЯН?

Явище теленарцисизму має в нашій телеаналітиці вельми глибоке коріння. Полягає воно в тому, що частота появи тієї чи іншої особи на телеекрані значно вища за частоту появи думок у вищезгаданої особи. Теленарцисизм буває активний і пасивний. Пасивний теленарцис використовує все, що він знімає, як тло для показу власної персони. Активний теленарцис використовує будь-який привід для того, аби висловитися про те, про що він часто не має уявлення. Теленарцис квітне пишним квітом у той час, коли в телепросторі немає ані конкуренції, ані культури подання інформації. Саме конкуренція і жорсткі правила гри змушують телевізійників збиратися в команди. Іншими шляхами їх туди просто неможливо загнати. Значно простіше почуватися єдиним і неповторним, аніж зважати на чужий талант. На жаль, психологія вчить, що яскрава особистість найбільшою мірою отримує розвиток від іншої яскравої особистості. Можливо, тому ми маємо так мало особистостей і так багато нарцисів на телеекрані.

СКІЛЬКИ КОШТУЄ ПОДУМАТИ?

Питання, з якого починала сумнозвісна перебудова, а саме: механізми заохочення ініціативи та інтелекту, — досі не вирішено. Сталося багато подій, а «яйцеголові» як були бідними ізгоями, так ними й залишилися. Зрозуміло, велика кількість вітчизняної інтелігенції вже ні на що не здатна. Але ніхто не заперечуватиме, що дуже багато сил не використовується. Тут доречне запитання: а ким вони, власне, не використовуються? Владою? Проте владі інтелект не потрібний, оскільки вона і без нього при владі. Може, це цікавить опозицію? Сумніваюся, адже опозиція мріє про владу (читайте попередню пропозицію). Інтелект потрібний тому, хто в постійному розвитку, а це лише вітчизняний капітал. Тільки українському капіталові потрібний український же мозок. На жаль, і те, і друге в жалюгідному становищі. Залишається тільки чекати...