Люди і коні

Звістку про створення Товариства кінних випробовувань кияни сприйняли з неабияким ентузіазмом, оскільки нудної літньої пори, коли в місті, крім розважального закладу "Шато-де-Флер" (на його місці сьогодні - стадіон "Динамо") та літнього театру в ньому, не було інших місць для проведення вільного часу. Відтепер вони отримали чудову можливість розважатись, а водночас і знайомитися на виставках з дивовижними результатами селекційної роботи місцевих кіннозаводчиків князів Сангушків. А ще сподівалися вони побачити на змаганнях у Києві чистокровних англійських коней графів Потоцьких і Браніцьких та не менш уславлених скакунів із Херсонської та Катеринославської (нині місто??? Дніпропетровськ) губерній???.

Для проведення таких змагань члени Товариства влаштували на Древлянській площі, яка містилася на Житомирській (нині вулиця Дегтярівська) дорозі, за губернською в`язницею, іподром, на якому 15 серпня 1867 року і відбулися перші в Києві перегони і скачки, виставка коней та змагання між ними в перевезенні важких речей.

На початку 80-х років ХІХ століття Товариство кінних випробовувань через поки що нез`ясовані причини припинило своє існування, а кіннозаводство у краї почало занепадати. Однак незабаром у місті з`явилося нове Товариство шанувальників кінного бігу, головним ініціатором створення якого і його першим віце-президентом став працівник цукрової промисловості з вищою освітою Паншин. Серед засновників цього товариства були також і відомі київські цукрозаводчики та добродійники брати Терещенки, губернський предводитель дворянства князь Рєпнін, домовласник Мерінг та інші особи, котрі були спроможні сплачувати щорічні членські внески в сумі 10 рублів.

Місцем для проведення кінних змагань було визначено Еспланадний (Юнкерський) плац, який містився на Печерську, за юнкерським училищем (нині Військовий інститут управління і зв`язку). На початку другої половини 1885 року тут (на нинішній вулиці Суворова, 8) було влаштовано новий іподром із біговим полем і чудовим, у так званому "російському стилі", членським павільйоном з альтанкою, по обидва боки якого були лави для публіки. 25 серпня того ж таки 1885 року відбулися перші на іподромі рисисті перегони на "Приз відкриття", за якими спостерігали великий князь Петро Миколайович, начальник Південно-Західного краю, київський віце-губернатор та інші високопосадові особи.

20 серпня 1889 року на іподромі вперше було задіяно дозволений найвищою владою тоталізатор, який приніс того дня товариству 1400 рублів чистого прибутку (10% од вартості проданих квитків). Це нововведення викликало неоднозначну реакцію з боку місцевої преси, оскільки тоді вже було відомо про вимогу заборонити використання тоталізатора в Петербурзі і Москві через "розпалювання ним нездорових пристрастей серед шанувальників і знавців кінного спорту".

Вочевидь, недостатня увага керівництва Товариства шанувальників кінного бігу до скакових коней викликала появу в Києві того самого 1889 року ще одного товариства, а саме: Скакового на чолі з бароном Врангелем. Випробовування своїх коней товариство здійснювало у вересні кожного року на тому ж таки Печерському іподромі, на якому воно мало власний двоповерховий дерев`яний павільйон. Однак спільне користування одним і тим же іподромом призводило іноді до прикрих непорозумінь, коли біговий і скаковий сезони визначалися в один і той же час. Задля усунення цих непорозумінь було вирішено здійснювати випробовування рисистих коней упродовж шести днів, між 15 серпня і 15 вересня, після закінчення яких розпочинати вже й київські скачки. А наприкінці минулого століття Скакове товариство спорудило на Сирецькому військовому плацу власний Скаковий іподром, а до своєї назви долучило слово "заохочувальне".

Товариство шанувальників кінного бігу залишилося існувати на Печерському іподромі, де спорудило, за проектом місцевого архітектора Рикова, нові двоповерхові муровані адміністративні приміщення, освячення яких відбулося 30 травня 1915 року. Будівлі добре збереглися до наших днів і використовуються сьогодні Українською академією аграрних наук для власних потреб.